Неділя 5 травня, 2024
“Шукайте Господа, доки можна знайти Його, кличте Його, як Він близько!”
“Seek ye the Lord while he may be found, call ye upon him while he is near.”
7 Хай безбожний покине дорогу свою, а крутій свої задуми, і хай до Господа звернеться, і його Він помилує, і до нашого Бога, бо Він пробачає багато!
8 Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий і многомилостивий.
9 Не завжди на нас ворогує, і не навіки заховує гнів.
10 Не за нашими прогріхами Він поводиться з нами, і відплачує нам не за провинами нашими.
11 Бо як високо небо стоїть над землею, велика така Його милість до тих, хто боїться Його,
12 як далекий від заходу схід, так Він віддалив від нас наші провини!
13 Як жалує батько дітей, так Господь пожалівся над тими, хто боїться Його,
7. Let the wicked forsake his way, and the unrighteous man his thoughts: and let him return unto the Lord, and he will have mercy upon him; and to our God, for he will abundantly pardon.
8. The Lord is merciful and gracious, slow to anger, and plenteous in mercy.
9. He will not always chide: neither will he keep his anger for ever.
10. He hath not dealt with us after our sins; nor rewarded us according to our iniquities.
11. For as the heaven is high above the earth, so great is his mercy toward them that fear him.
12. As far as the east is from the west, so far hath he removed our transgressions from us.
13. Like as a father pitieth his children, so the Lord pitieth them that fear him.
УРОК ПРОПОВІДЬ
8 Так говорить Господь: За часу вподобання Я відповів Тобі, в день спасіння Тобі допоміг, і стерегтиму Тебе, і дам Я Тебе заповітом народові, щоб край обновити, щоб поділити спадки спустошені,
9 щоб в'язням сказати: Виходьте, а тим, хто в темноті: З'явіться! При дорогах вони будуть пастися, і по всіх лисих горбовинах їхні пасовиська.
10 Не будуть голодні вони, ані спрагнені, і не вдарить їх спека, ні сонце, бо Той, Хто їх милує, їх попровадить і до водних джерел поведе їх.
11 І вчиню Я всі гори Свої за дорогу, і підіймуться биті шляхи Мої.
13 Радійте, небеса, звеселися ти, земле, ви ж, гори, втішайтеся співом, бо Господь звеселив Свій народ, і змилувався над Своїми убогими!
8 Thus saith the Lord, In an acceptable time have I heard thee, and in a day of salvation have I helped thee: and I will preserve thee, and give thee for a covenant of the people, to establish the earth, to cause to inherit the desolate heritages;
9 That thou mayest say to the prisoners, Go forth; to them that are in darkness, Shew yourselves. They shall feed in the ways, and their pastures shall be in all high places.
11 And I will make all my mountains a way, and my highways shall be exalted.
13 Sing, O heavens; and be joyful, O earth; and break forth into singing, O mountains: for the Lord hath comforted his people, and will have mercy upon his afflicted.
14 А Йосип, як поховав він батька свого, вернувся до Єгипту, він і брати його, та всі, хто ходив з ним ховати батька його.
15 І побачили Йосипові брати, що вмер їхній батько, та й сказали: А що як зненавидить нас Йосип, і справді верне нам усе зло, що ми йому були заподіяли?
16 І переказали вони Йосипові, говорячи: Батько твій заповів був перед своєю смертю, кажучи:
17 Отак скажіть Йосипові: Прошу, вибач гріх братів твоїх та їхню провину, бо вони тобі зло були заподіяли! А тепер вибач гріх рабам Бога батька твого! І заплакав Йосип, як вони говорили до нього...
18 І пішли також браття його, і впали перед лицем його, та й сказали: Ось ми тобі за рабів!
19 А Йосип промовив до них: Не бійтеся, бо хіба ж я замість Бога?
20 Ви задумували були на мене зло, та Бог задумав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, щоб заховати при житті великий народ!
21 А тепер не лякайтеся, я буду утримувати вас та дітей ваших! І він потішав їх, і промовляв до їхнього серця.
14 And Joseph returned into Egypt, he, and his brethren, and all that went up with him to bury his father, after he had buried his father.
15 And when Joseph’s brethren saw that their father was dead, they said, Joseph will peradventure hate us, and will certainly requite us all the evil which we did unto him.
16 And they sent a messenger unto Joseph, saying, Thy father did command before he died, saying,
17 So shall ye say unto Joseph, Forgive, I pray thee now, the trespass of thy brethren, and their sin; for they did unto thee evil: and now, we pray thee, forgive the trespass of the servants of the God of thy father. And Joseph wept when they spake unto him.
18 And his brethren also went and fell down before his face; and they said, Behold, we be thy servants.
19 And Joseph said unto them, Fear not: for am I in the place of God?
20 But as for you, ye thought evil against me; but God meant it unto good, to bring to pass, as it is this day, to save much people alive.
21 Now therefore fear ye not: I will nourish you, and your little ones. And he comforted them, and spake kindly unto them.
1 Ісус же на гору Оливну пішов.
2 А над ранком прийшов знов у храм, і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх.
3 І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в перелюбі схоплену жінку, і посередині ставлять її,
4 та й говорять Йому: Оцю жінку, Учителю, зловлено на гарячому вчинку перелюбу...
5 Мойсей же в Законі звелів нам таких побивати камінням. А Ти що говориш?
6 Це ж казали вони, Його спокушуючи, та щоб мати на Нього оскарження. А Ісус, нахилившись додолу, по землі писав пальцем...
7 А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!...
8 І Він знов нахилився додолу, і писав по землі...
9 А вони, це почувши й сумлінням докорені, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всередині...
10 І підвівся Ісус, і нікого, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: Де ж ті, жінко, що тебе оскаржали? Чи ніхто тебе не засудив?
11 А вона відказала: Ніхто, Господи... І сказав їй Ісус: Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!
1 Jesus went unto the mount of Olives.
2 And early in the morning he came again into the temple, and all the people came unto him; and he sat down, and taught them.
3 And the scribes and Pharisees brought unto him a woman taken in adultery; and when they had set her in the midst,
4 They say unto him, Master, this woman was taken in adultery, in the very act.
5 Now Moses in the law commanded us, that such should be stoned: but what sayest thou?
6 This they said, tempting him, that they might have to accuse him. But Jesus stooped down, and with his finger wrote on the ground, as though he heard them not.
7 So when they continued asking him, he lifted up himself, and said unto them, He that is without sin among you, let him first cast a stone at her.
8 And again he stooped down, and wrote on the ground.
9 And they which heard it, being convicted by their own conscience, went out one by one, beginning at the eldest, even unto the last: and Jesus was left alone, and the woman standing in the midst.
10 When Jesus had lifted up himself, and saw none but the woman, he said unto her, Woman, where are those thine accusers? hath no man condemned thee?
11 She said, No man, Lord. And Jesus said unto her, Neither do I condemn thee: go, and sin no more.
21 Петро приступив тоді та запитався Його: Господи, скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз?
22 Ісус промовляє до нього: Не кажу тобі до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи!
23 Тим то Царство Небесне подібне одному цареві, що захотів обрахунок зробити з своїми рабами.
24 Коли ж він почав обраховувати, то йому привели одного, що винен був десять тисяч талантів.
25 А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати його, і його дружину та діти, і все, що він мав, і заплатити.
26 Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: Потерпи мені, я віддам тобі все!
27 І змилосердився пан над рабом тим, і звільнив його, і простив йому борг.
21 Then came Peter to him, and said, Lord, how oft shall my brother sin against me, and I forgive him? till seven times?
22 Jesus saith unto him, I say not unto thee, Until seven times: but, Until seventy times seven.
23 Therefore is the kingdom of heaven likened unto a certain king, which would take account of his servants.
24 And when he had begun to reckon, one was brought unto him, which owed him ten thousand talents.
25 But forasmuch as he had not to pay, his lord commanded him to be sold, and his wife, and children, and all that he had, and payment to be made.
26 The servant therefore fell down, and worshipped him, saying, Lord, have patience with me, and I will pay thee all.
27 Then the lord of that servant was moved with compassion, and loosed him, and forgave him the debt.
9…бо милостивий і милосердний Господь, Бог ваш, і Він не відверне лиця від вас, якщо ви навернетеся до Нього.
9 …for the Lord your God is gracious and merciful, and will not turn away his face from you, if ye return unto him.
1 Нахили, Господи, ухо Своє і вислухай мене, бо я бідний та вбогий!
2 Бережи мою душу, бо я богобійний, спаси Ти, мій Боже, Свого раба, що на Тебе надію кладе!
3 Змилосердься до мене, о Господи, бо я кличу до Тебе ввесь день,
4 потіш душу Свого раба, бо до Тебе підношу я, Господи, душу мою,
5 бо Ти, Господи, добрий і вибачливий, і многомилостивий для всіх, хто кличе до Тебе!
6 Почуй же, о Господи, молитву мою, і вислухай голос благання мого,
7 в день недолі своєї я кличу до Тебе, бо Ти обізвешся до мене!
8 Нема, Господи, поміж богами такого, як Ти, і чинів нема, як чини Твої!
1 Bow down thine ear, O Lord, hear me: for I am poor and needy.
2 Preserve my soul; for I am holy: O thou my God, save thy servant that trusteth in thee.
3 Be merciful unto me, O Lord: for I cry unto thee daily.
4 Rejoice the soul of thy servant: for unto thee, O Lord, do I lift up my soul.
5 For thou, Lord, art good, and ready to forgive; and plenteous in mercy unto all them that call upon thee.
6 Give ear, O Lord, unto my prayer; and attend to the voice of my supplications.
7 In the day of my trouble I will call upon thee: for thou wilt answer me.
8 Among the gods there is none like unto thee, O Lord; neither are there any works like unto thy works.
13 Досягла вас спроба не інша, тільки людська; але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її.
13 There hath no temptation taken you but such as is common to man: but God is faithful, who will not suffer you to be tempted above that ye are able; but will with the temptation also make a way to escape, that ye may be able to bear it.
34 Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу.
34 Come, ye blessed of my Father, inherit the kingdom prepared for you from the foundation of the world:
Урятоване людство
Наука християнства приходить із «лопатою [для віяння]… у руці», щоби відокремити полову від зерна. Наука проголошує істину про Бога, а Християнство буде маніфестувати цю декларацію і її божественний Принцип, удосконалюючи людство фізично, морально й духовно.
The Science of Christianity comes with fan in hand to separate the chaff from the wheat. Science will declare God aright, and Christianity will demonstrate this declaration and its divine Principle, making mankind better physically, morally, and spiritually.
«Так залишить нечестивий шлях свій і беззаконник — помисли свої».
"Let the wicked forsake his way, and the unrighteous man his thoughts."
Великі досягнення Істини
Християнська Наука піднімається над свідченням тілесних почуттів; але якщо ви самі не піднялися над гріхом, не радійте своїй сліпоті стосовно зла й не радійте добру, яке ви знаєте, але не робите. Нечесна позиція далека від християнсько-наукової. «Той, хто приховує свої злочини не буде мати успіху; а хто зізнається й облишить їх, той буде помилуваний».
Christian Science rises above the evidence of the corporeal senses; but if you have not risen above sin yourself, do not congratulate yourself upon your blindness to evil or upon the good you know and do not. A dishonest position is far from Christianly scientific. "He that covereth his sins shall not prosper: but whoso confesseth and forsaketh them shall have mercy."
Молитва Ісуса «Вибач нам борги наші» визначила також умови прощення. Вибачаючи жінку, узяту в перелюбстві, він сказав: «Іди, та надалі не гріши».
Jesus' prayer, "Forgive us our debts," specified also the terms of forgiveness. When forgiving the adulterous woman he said, "Go, and sin no more."
Моральний рух назад
Наше моральне просування буде повільним, якщо ми коливаємося, подібно маятнику, між гріхом і надією на прощення, — коли егоїзм і хтивість є причиною постійної деградації. Пробуджуючись до вимог Христа, смертні випробовують страждання. Це змушує їх, подібно тим, що потопають, напружувати всі зусилля, щоб урятуватися; і завдяки дорогоцінній любові Христа ці зусилля увінчуються успіхом.
Vibrating like a pendulum between sin and the hope of forgiveness, — selfishness and sensuality causing constant retrogression, — our moral progress will be slow. Waking to Christ's demand, mortals experience suffering. This causes them, even as drowning men, to make vigorous efforts to save themselves; and through Christ's precious love these efforts are crowned with success.
Дієве каяття
Кожна мука каяття і страждання, кожне зусилля виправитися, кожна добра думка й кожний гарний учинок допоможуть нам зрозуміти спокуту Ісуса за гріх і будуть сприяти дієвості цієї спокути; але, якщо грішник продовжує молитися й каятися, грішити й журитися, він має мало участі в спокуті — у єднанні з Богом, — тому, що йому бракує діючого каяття, що виправляє серце людини, та робить її здатною виконувати волю мудрості. Хто не може продемонструвати, хоча б частково, божественний Принцип навчання і справ нашого Вчителя, той не має частини в Бога. Якщо ми живемо в неслухняності Йому, нам не слід почувати себе в безпеці, хоча Бог і є добро.
Every pang of repentance and suffering, every effort for reform, every good thought and deed, will help us to understand Jesus' atonement for sin and aid its efficacy; but if the sinner continues to pray and repent, sin and be sorry, he has little part in the atonement, — in the at-one-ment with God, — for he lacks the practical repentance, which reforms the heart and enables man to do the will of wisdom. Those who cannot demonstrate, at least in part, the divine Principle of the teachings and practice of our Master have no part in God. If living in disobedience to Him, we ought to feel no security, although God is good.
Оману необхідно знищити, а не пробачити
У Науці немає вдавання, фальші. Принцип є обов’язковим. Ваша людська воля не може підробляти його. Наука — це божественна, а не людська вимога. Її божественний Принцип завжди правий, ніколи не розкаюється, а відстоює вимоги Істини тіснячи оману. Божественне милосердя вибачає шляхом руйнування омани. Якби люди розуміли, що їхнє дійсне духовне джерело повне благословень, вони прагнули б звертатися до духовного й перебували б у спокої; але чим глибше омана, у яку занурений смертний розум, тим сильніше опір проти духовності доти, поки омана не поступиться Істині.
There is no hypocrisy in Science. Principle is imperative. You cannot mock it by human will. Science is a divine demand, not a human. Always right, its divine Principle never repents, but maintains the claim of Truth by quenching error. The pardon of divine mercy is the destruction of error. If men understood their real spiritual source to be all blessedness, they would struggle for recourse to the spiritual and be at peace; but the deeper the error into which mortal mind is plunged, the more intense the opposition to spirituality, till error yields to Truth.
Ментальні злочини
Суди і присяжні судять смертних і виносять вироки з метою зменшити злочинність, попередити акти насильства або покарати їх. Говорити, що юрисдикція цих судів не поширюється на плотський або смертний розум, означало б не зважати на прецеденти і визнавати, що влада людського закону обмежується матерією, тоді як смертний розум зло, котре і є дійсним злочинцем, що кидає виклик правосуддю, віддається на відкуп милосердю. Чи може матерія вчинити злочин? Чи може матерія бути покарана? Чи можливо відокремити мислення від підвладного судам тіла? У кожному випадку злочинцем є смертний розум, а не матерія; і людський закон правильно визначає злочин, а суди справедливо виносять вироки відповідно до мотивів злочинів.
Courts and juries judge and sentence mortals in order to restrain crime, to prevent deeds of violence or to punish them. To say that these tribunals have no jurisdiction over the carnal or mortal mind, would be to contradict precedent and to admit that the power of human law is restricted to matter, while mortal mind, evil, which is the real outlaw, defies justice and is recommended to mercy. Can matter commit a crime? Can matter be punished? Can you separate the mentality from the body over which courts hold jurisdiction? Mortal mind, not matter, is the criminal in every case; and human law rightly estimates crime, and courts reasonably pass sentence, according to the motive.
Неможливе товариство
Між оманою й Істиною, між плоттю й Духом, не існує ніякого товариства ні тепер, ні у вічності. Бог так само не може створити гріх, хворобу і смерть, як Він не може й дізнатися про ці омани. Як же Він міг тоді створити людину підвладною цій тріаді оман
— людину, яка створена по божественній подобі?
Чи створює Бог матеріальну людину із Самого Себе, з Духа? Чи походить зло від добра? Чи обманює божественна Любов людство, роблячи людей схильними грішити, а потім караючи їх за гріх? Чи можна сказати, що мудро й добре створити прообраз, а потім покарати його нащадків?
There is neither a present nor an eternal copartnership between error and Truth, between flesh and Spirit. God is as incapable of producing sin, sickness, and death as He is of experiencing these errors. How then is it possible for Him to create man subject to this triad of errors, — man who is made in the divine likeness?
Does God create a material man out of Himself, Spirit? Does evil proceed from good? Does divine Love commit a fraud on humanity by making man inclined to sin, and then punishing him for it? Would any one call it wise and good to create the primitive, and then punish its derivative?
Навіть якщо матеріалістичне знання й сила, то воно — не мудрість. Це всього лише сліпа сила. Людина «пустилася в багато помислів», але вона ще не знайшла підтвердження тому, що знання можуть врятувати її від жахливих наслідків знань. Влада смертного розуму над його власним тілом ще недостатньо зрозуміла.
Гріх знищується стражданням
Краще страждання, що будять смертний розум від його плотського сновидіння-мрії, чим розпусні задоволення, які сприяють продовженню цього сновидіння. Один тільки гріх приносить смерть тому, що тільки гріх є стихією руйнування.
«Бійтеся того, хто може й душу й тіло погубити в геєні», — сказав Ісус Христос. Уважне вивчення цього висловлення показує, що слово душу тут означає хибне почуття, або матеріальну свідомість. Це веління мало на увазі, що боятися треба не Рима, не сатани й не Бога, а гріха. Хвороби, гріхи і смерть не є супутниками Життя і не співіснують із ним. Не існує закону, який підтримував би гріх і смерть. У гріха і смерті немає зв’язку з Богом, за допомогою якого вони могли б установлювати свою владу. Гріх створює своє власне пекло, а доброта свій — власний рай.
If materialistic knowledge is power, it is not wisdom. It is but a blind force. Man has "sought out many inventions," but he has not yet found it true that knowledge can save him from the dire effects of knowledge. The power of mortal mind over its own body is little understood.
Better the suffering which awakens mortal mind from its fleshly dream, than the false pleasures which tend to perpetuate this dream.
"Fear him which is able to destroy both soul and body in hell," said Jesus. A careful study of this text shows that here the word soul means a false sense or material consciousness. The command was a warning to beware, not of Rome, Satan, nor of God, but of sin. Sickness, sin, and death are not concomitants of Life or Truth. No law supports them. They have no relation to God wherewith to establish their power. Sin makes its own hell, and goodness its own heaven.
Божественне прощення
Знищення гріха — це божественний спосіб прощення. Божественне Життя знищує смерть, Істина знищує оману, а Любов знищує ненависть. Коли гріх знищений, він не має потреби ні в якому іншому засобі прощення. Хіба Боже прощення, що знищує який- небудь один гріх, не передвіщає й не містить у собі остаточне знищення всіх гріхів?
The destruction of sin is the divine method of pardon. Divine Life destroys death, Truth destroys error, and Love destroys hate. Being destroyed, sin needs no other form of forgiveness. Does not God's pardon, destroying any one sin, prophesy and involve the final destruction of all sin?
Благословення через страждання
Хто, відчувши втрату мирського спокою, не придбав сильнішого бажання духовної радості? Прагнення до небесного блага з’являється навіть до того, як ми пізнаємо, що містить у собі мудрість і Любов. Втрата земних надій і насолод просвітлює шлях угору багатьом серцям. Страждання почуттів швидко інформують нас про те, що насолоди почуттів смертні й що радість духовна.
Обезглавлення омани
Страждання почуттів доброчинні, якщо вони викорінюють порочні вірування, що доставляють, задоволення й переносять людські прихильності зі сфери почуттів — до Душі, де творіння Бога добрі і «веселять серце». Такий є меч Науки, яким Істина обезглавлює оману, — і матеріальність поступається місцем вищій індивідуальності і вищому призначенню людини.
Who that has felt the loss of human peace has not gained stronger desires for spiritual joy? The aspiration after heavenly good comes even before we discover what belongs to wisdom and Love. The loss of earthly hopes and pleasures brightens the ascending path of many a heart. The pains of sense quickly inform us that the pleasures of sense are mortal and that joy is spiritual.
The pains of sense are salutary, if they wrench away false pleasurable beliefs and transplant the affections from sense to Soul, where the creations of God are good, "rejoicing the heart." Such is the sword of Science, with which Truth decapitates error, materiality giving place to man's higher individuality and destiny.
Невмируще життя людини
Наближається час, коли смертний розум відмовиться від своєї тілесної, структурної, матеріальної основи, коли безсмертний Розум і породжені їм творіння будуть збагнені в Науці й матеріальні вірування більше не будуть заважати духовним фактам. Людина незламна та вічна.
АМІНЬ! АМІНЬ! та АМІНЬ!
The time approaches when mortal mind will forsake its corporeal, structural, and material basis, when immortal Mind and its formations will be apprehended in Science, and material beliefs will not interfere with spiritual facts. Man is indestructible and eternal.
Щоденні обов'язки учнів Християнської Науки
Мері Бекер Едді
Кожен парафіянин нашої Церкви зобов'язаний щодня молитися так: «Най прийде Царство Твоє», нехай царство Божественної Істини, Життя і Любові оселитися в мені та видалить з мене весь гріх; і нехай Твоє Слово збагатить любов всього людства і керує ним!
Церковне керівництво, стаття VIII, розділ 4
Ні ворожнеча, ні сама по собі особиста прихильність не повинні спонукати мотиви та вчинки парафіян Матері-Церкви. У Христової Науці одна тільки Божественна Любов керує людиною; а учень Християнської Науки відображає милостиві блага Любові у викритті гріха, у справжньому братерстві, у благодійності і прощенні. Парафіяни нашої Церкви повинні щодня пильнувати і молитися про позбавлення від усякого зла, від помилкового пророкування, осуду, судження та порад, щоб не вводити інших в оману і самому не піддаватися омані.
Церковне керівництво, стаття VIII, розділ 1
Кожен парафіянин нашої Церкви зобов'язаний щоденно захищати себе від агресивних ментальних навіювань, а також не забувати і не нехтувати своїм обов'язком перед Богом, нашою Провідницею та перед всім людством. Про них судитимуть за їхніми справами - і або виправдають, або засудять.
Церковне керівництво, стаття VIII, розділ 6
Учням Християнської Науки: - Прочитайте на сторінці 442, рядок 30 у «Науці і Здоров'я» і приділяйте цьому увагу щодня.
Із "Збірника різних робіт" Мері Бекер Едді, стор. 237
Учні Християнської Науки, керуйте самі собою так, щоб зле ментальне гіпнотичне навіювання не могло завдати вам шкоди ні уві сні, ні протягом дня.
З книги «Наука та Здоров'я з ключем до Св. Письма», Мері Бекер Едді, стор. 442