Неділя 8 червня, 2025
“Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель!”
“I am Alpha and Omega, the beginning and the ending, saith the Lord, which is, and which was, and which is to come, the Almighty.”
5. Я Господь, і нема вже нікого, нема іншого Бога, крім Мене. Я тебе підперізую, хоч ти не знаєш Мене,
6. щоб дізналися зо сходу сонця й з заходу, що крім Мене немає нічого; Я Господь, і нема вже нікого,
8. Спустіть росу згори, небеса, а із хмар хай спливе справедливість! Хай земля відкривається, і хай породить спасіння та правду, хай разом ростуть! Я, Господь, це вчинив!
9. Горе тому, хто з Творцем своїм свариться, черепок із земних черепків! Чи глина повість ганчареві своєму: Що робиш? а діло його: Ти без рук!
12. Я землю вчинив і створив людину на ній, небеса Я руками Своїми простяг і про їхні зорі звелів.
18. Бо так промовляє Господь, Творець неба. Він той Бог, що землю вформував та її вчинив, і міцно поставив її; не як порожнечу її створив, на проживання на ній Він її вформував. Я Господь, і нема більше іншого Бога!
19. Я не говорив в укритті, на темному місці землі. Я не говорив до насіння Якова: Шукаєте дармо Мене! Я Господь, говорю справедливість, звіщаю правдиве!
20. Зберіться й прийдіть, наблизьтеся разом, урятовані всі із поганів! Не знає нічого, хто дерево носить, боввана свого, та що молиться богові, який не поможе.
21. Розкажіть та наблизьте, і хай разом нарадяться: Хто розповів це віддавна, із давніх часів це звістив? Чи ж не Я, ваш Господь? Бож немає вже Бога, крім Мене, окрім Мене нема Бога праведного та Спасителя!
22. Зверніться до Мене й спасетесь, всі кінці землі, бо Я Бог, і нема більше іншого Бога!
5. I am the Lord, and there is none else, there is no God beside me: I girded thee, though thou hast not known me:
6. That they may know from the rising of the sun, and from the west, that there is none beside me. I am the Lord, and there is none else.
8. Drop down, ye heavens, from above, and let the skies pour down righteousness: let the earth open, and let them bring forth salvation, and let righteousness spring up together; I the Lord have created it.
9. Woe unto him that striveth with his Maker! Let the potsherd strive with the potsherds of the earth. Shall the clay say to him that fashioneth it, What makest thou? or thy work, He hath no hands?
12. I have made the earth, and created man upon it: I, even my hands, have stretched out the heavens, and all their host have I commanded.
18. For thus saith the Lord that created the heavens; God himself that formed the earth and made it; he hath established it, he created it not in vain, he formed it to be inhabited: I am the Lord; and there is none else.
22. Look unto me, and be ye saved, all the ends of the earth: for I am God, and there is none else.
УРОК ПРОПОВІДЬ
1 На початку Бог створив Небо та землю.
26 І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі.
31 І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно!
1 In the beginning God created the heaven and the earth.
26 And God said, Let us make man in our image, after our likeness: and let them have dominion over the fish of the sea, and over the fowl of the air, and over the cattle, and over all the earth, and over every creeping thing that creepeth upon the earth.
31 And God saw every thing that he had made, and, behold, it was very good.
1 А Мойсей пас отару тестя свого, жерця Мідіянського. І провадив він цю отару за пустиню, і прийшов був до Божої гори, до Хориву.
2 І явився йому Ангол Господній у полум'ї огняному з-посеред тернового куща. І побачив він, що та тернина горить огнем, але не згорає кущ.
3 І сказав Мойсей: Зійду но, і побачу це велике видіння, чому не згорає та тернина?
4 І побачив Господь, що він зійшов подивитися. І кликнув до нього Бог з-посеред тієї тернини і сказав: Мойсею, Мойсею! А той відказав: Ось я!
5 І сказав Він: Не зближайся сюди! Здійми взуття своє з ніг своїх, бо те місце, на якому стоїш ти, земля це свята!
6 І сказав: Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова! І сховав Мойсей обличчя своє, бо боявся споглянуть на Бога!
7 І промовив Господь: Я справді бачив біду Свого народу, що в Єгипті, і почув його зойк перед його гнобителями, бо пізнав Я болі його.
8 І Я зійшов, щоб визволити його з єгипетської руки, та щоб вивести його з цього краю до Краю доброго й широкого, до Краю, що тече молоком та медом ....
10 А тепер іди ж, і Я пошлю тебе до фараона, і виведи з Єгипту народ Мій, синів Ізраїлевих!
11 І сказав Мойсей до Бога: Хто я, що піду до фараона, і що виведу з Єгипту синів Ізраїлевих?
12 А Він відказав: Та Я буду з тобою! ...
13 І сказав Мойсей до Бога: Ото я прийду до Ізраїлевих синів та й скажу їм: Бог ваших батьків послав мене до вас, то вони запитають мене: Яке Ім'я Його? Що я скажу їм?
14 І сказав Бог Мойсеєві: Я Той, що є. І сказав: Отак скажеш Ізраїлевим синам: Сущий послав мене до вас.
15 І сказав іще Бог до Мойсея: Отак скажи Ізраїлевим синам: Господь, Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова послав мене до вас. А оце Ім'я Моє навіки, і це пам'ять про Мене з роду в рід.
17 І сказав Я: Я виведу вас з єгипетської біди ...
1 Now Moses kept the flock of Jethro his father in law, the priest of Midian: and he led the flock to the backside of the desert, and came to the mountain of God, even to Horeb.
2 And the angel of the Lord appeared unto him in a flame of fire out of the midst of a bush: and he looked, and, behold, the bush burned with fire, and the bush was not consumed.
3 And Moses said, I will now turn aside, and see this great sight, why the bush is not burnt.
4 And when the Lord saw that he turned aside to see, God called unto him out of the midst of the bush, and said, Moses, Moses. And he said, Here am I.
5 And he said, Draw not nigh hither: put off thy shoes from off thy feet, for the place whereon thou standest is holy ground.
6 Moreover he said, I am the God of thy father, the God of Abraham, the God of Isaac, and the God of Jacob. And Moses hid his face; for he was afraid to look upon God.
7 And the Lord said, I have surely seen the affliction of my people which are in Egypt, and have heard their cry by reason of their taskmasters; for I know their sorrows;
8 And I am come down to deliver them out of the hand of the Egyptians, and to bring them up out of that land unto a good land and a large, unto a land flowing with milk and honey;
10 Come now therefore, and I will send thee unto Pharaoh, that thou mayest bring forth my people the children of Israel out of Egypt.
11 And Moses said unto God, Who am I, that I should go unto Pharaoh, and that I should bring forth the children of Israel out of Egypt?
12 And he said, Certainly I will be with thee;
13 And Moses said unto God, Behold, when I come unto the children of Israel, and shall say unto them, The God of your fathers hath sent me unto you; and they shall say to me, What is his name? what shall I say unto them?
14 And God said unto Moses, I AM THAT I AM: and he said, Thus shalt thou say unto the children of Israel, I AM hath sent me unto you.
17 And I have said, I will bring you up out of the affliction of Egypt …
1 змінилося серце фараона та рабів його до того народу, і сказали вони: Що це ми зробили, що відпустили Ізраїля від роботи нам?
2 І запріг він свою колесницю, і забрав народ свій з собою.
4 І взяв він шість сотень добірних колесниць, і всі колесниці Єгипту, і трійкових над усіма ними.
5 ..він погнався за Ізраїлевими синами. Але Ізраїлеві сини виходили сильною рукою!
8 А фараон наближався. І звели Ізраїлеві сини свої очі, аж ось єгиптяни женуться за ними! І дуже злякались вони... І кликали Ізраїлеві сини до Господа,
10 І сказав Мойсей до народу: Не бійтеся! Стійте, і побачите спасіння Господа, що вчинить вам сьогодні. Бо єгиптян, яких бачите сьогодні, більше не побачите їх уже повіки!
13 І простяг Мойсей руку свою на море, і Господь гнав море сильним східнім вітром цілу ніч, і зробив море суходолом, і розступилася вода.
21 І ввійшли Ізраїлеві сини в середину моря, як на суходіл, а море було для них муром із правиці їхньої та з лівиці їхньої.
22 А єгиптяни гналися, і ввійшли за ними всі фараонові коні й колесниці його, та його комонники до середини моря.
23 І сталося за ранньої сторожі, і поглянув Господь на єгипетський табір у стовпі огня й хмари, та й привів у замішання єгипетський табір.
26 І поскидав колеса з колесниць його, і вчинив, що йому було тяжко ходити. І єгиптяни сказали: Утікаймо від ізраїльтян, бо Господь воює за них з Єгиптом!
27 І промовив Господь до Мойсея: Простягни свою руку на море, і нехай вернеться вода на єгиптян, на їхні колесниці й на комонників їхніх.
30 І простяг Мойсей руку свою на море, і море вернулося, коли настав ранок, до сили своєї, а єгиптяни втікали навпроти нього. І кинув Господь єгиптян у середину моря! І визволив Господь того дня Ізраїля з єгипетської руки. І бачив Ізраїль мертвих єгиптян на березі моря.
31 І побачив Ізраїль сильну руку, яку виявив Господь у Єгипті, і став боятися той народ Господа! І ввірував він у Господа, та в Мойсея, раба Його.
1 And the Lord spake unto Moses, saying,
2 Speak unto the children of Israel, that they turn and encamp before Pi-hahiroth, between Migdol and the sea, over against Baal-zephon: before it shall ye encamp by the sea.
4 And I will harden Pharaoh’s heart, that he shall follow after them;
5 And it was told the king of Egypt that the people fled: and the heart of Pharaoh and of his servants was turned against the people, and they said, Why have we done this, that we have let Israel go from serving us?
8 …and he pursued after the children of Israel:
10 And when Pharaoh drew nigh, the children of Israel lifted up their eyes, and, behold, the Egyptians marched after them; and they were sore afraid: and the children of Israel cried out unto the Lord.
13 And Moses said unto the people, Fear ye not, stand still, and see the salvation of the Lord, which he will shew to you to day: for the Egyptians whom ye have seen to day, ye shall see them again no more for ever.
21 And Moses stretched out his hand over the sea; and the Lord caused the sea to go back by a strong east wind all that night, and made the sea dry land, and the waters were divided.
22 And the children of Israel went into the midst of the sea upon the dry ground: and the waters were a wall unto them on their right hand, and on their left.
23 And the Egyptians pursued, and went in after them to the midst of the sea, even all Pharaoh’s horses, his chariots, and his horsemen.
26 And the Lord said unto Moses, Stretch out thine hand over the sea, that the waters may come again upon the Egyptians, upon their chariots, and upon their horsemen.
27 And Moses stretched forth his hand over the sea, and the sea returned to his strength when the morning appeared; and the Egyptians fled against it; and the Lord overthrew the Egyptians in the midst of the sea.
30 Thus the Lord saved Israel that day out of the hand of the Egyptians; and Israel saw the Egyptians dead upon the sea shore.
31 And Israel saw that great work which the Lord did upon the Egyptians: and the people feared the Lord, and believed the Lord, and his servant Moses.
1 І говорив Господь до Мойсея, кажучи:
24 Вірою Мойсей, коли виріс, відрікся зватися сином дочки фараонової.
27 Вірою він покинув Єгипет, не злякавшися гніву царевого, бо він був непохитний, як той, хто Невидимого бачить.
29 Вірою вони перейшли Червоне море, немов суходолом, на що спокусившись єгиптяни, потопились.
1 Now faith is the substance of things hoped for, the evidence of things not seen.
24 By faith Moses, when he was come to years, refused to be called the son of Pharaoh’s daughter;
27 By faith he forsook Egypt, not fearing the wrath of the king: for he endured, as seeing him who is invisible.
29 By faith they passed through the Red sea as by dry land: which the Egyptians assaying to do were drowned.
10 І не появився вже в Ізраїлі пророк, як Мойсей, що знав його Господь обличчя-в- обличчя,
11 щодо всіх ознак та чуд, що Господь послав його чинити в єгипетськім краї фараонові й усім рабам його та всьому його краєві,
12 і щодо всієї тієї сильної руки, і щодо всього того страху великого, що Мойсей чинив на очах усього Ізраїля.
10 And there arose not a prophet since in Israel like unto Moses, whom the Lord knew face to face,
11 In all the signs and the wonders, which the Lord sent him to do in the land of Egypt to Pharaoh, and to all his servants, and to all his land,
12 And in all that mighty hand, and in all the great terror which Moses shewed in the sight of all Israel.
7 Тремти, земле, перед Господнім лицем, перед лицем Бога Якова
7 Tremble, thou earth, at the presence of the Lord, at the presence of the God of Jacob;
Творець. Дух; Розум; мудрість; животворящий божественний Принцип усього, що реальне й добре; самоіснуюче Життя, Істина й Любов; те, що досконале і вічне; протилежне матерії і злу у яких немає Принципу; Бог, який створив усе, що створене, і не міг створити ні атомів, ні елементів, протилежних Собі.
Creator. Spirit; Mind; intelligence; the animating divine Principle of all that is real and good; self-existent Life, Truth, and Love; that which is perfect and eternal; the opposite of matter and evil, which have no Principle; God, who made all that was made and could not create an atom or an element the opposite of Himself.
Від початку до кінця Св. Писання наповнене оповіданнями про перемогу Духа та Розуму, над матерією. Мойсей довів владу Розуму за допомогою того, що люди називають чудесами;
From beginning to end, the Scriptures are full of accounts of the triumph of Spirit, Mind, over matter. Moses proved the power of Mind by what men called miracles;
Єврейський Законодавець, «людина некрасномовна», зневірився пояснювати народу те, що буде йому відкрите.
The Hebrew Lawgiver, slow of speech, despaired of making the people understand what should be revealed to him.
Розум не обов’язково залежить від процесу навчання. Він сам по собі має всю красу й поетичність, а також здатність їх виражати. Дух, Бог, чутний тоді, коли почуття мовчать.
Mind is not necessarily dependent upon educational processes. It possesses of itself all beauty and poetry, and the power of expressing them. Spirit, God, is heard when the senses are silent.
Сини Ізраїлеві. Представники Душі, а не тілесного почуття; діти Духа, які, уже боролися з оманою, гріхом і плотськими бажаннями під керівництвом божественної Науки; деякі ідеї Бога, сприймані як люди, що виганяють оману і зцілюють хворих; діти Христа.
Children of Israel. The representatives of Soul, not corporeal sense; the offspring of Spirit, who, having wrestled with error, sin, and sense, are governed by divine Science; some of the ideas of God beheld as men, casting out error and healing the sick; Christ's offspring.
І навіть коли народ Божий був полонений далекими племенами, божественний Принцип продовжував робити чудеса для нього й у вогненній печі, і в палацах царів.
In Egypt, it was Mind which saved the Israelites from belief in the plagues. In the wilderness, streams flowed from the rock, and manna fell from the sky. … Even in captivity among foreign nations, the divine Principle wrought wonders for the people of God in the fiery furnace and in kings' palaces.
Закономірні чудеса
Чудеса виконують Божий закон, а не порушують його. У наш час цей факт видається більш таємничим, чим саме чудо. Псаломщик співав: «Що з тобою, море, що ти побігло, і з тобою, Йордан, що ти звернувся назад? Що ви стрибаєте, гори, як барани, і ви, пагорби, як агнці? Перед лицем Господа тріпоти, земля, перед лицем Бога Якова». Чудо не вносить безладдя, а виявляє первісний порядок, установлюючи Науку незмінного Божого закону. Тільки духовна еволюція гідна прояви божественної сили. Страх і хвороба тотожні. Та ж сила, яка зціляє гріхи, зціляє і хвороби.
A miracle fulfils God's law, but does not violate that law. This fact at present seems more mysterious than the miracle itself. The Psalmist sang: "What ailed thee, O thou sea, that thou fleddest? Thou Jordan, that thou wast driven back? Ye mountains, that ye skipped like rams, and ye little hills, like lambs? Tremble, thou earth, at the presence of the Lord, at the presence of the God of Jacob." The miracle introduces no disorder, but unfolds the primal order, establishing the Science of God's unchangeable law. Spiritual evolution alone is worthy of the exercise of divine power.
The same power which heals sin heals also sickness.
«Слухай, Ізраїль: Господь, Бог наш, Господь єдиний є». Не існує тілесного Божества
Вічно існуючий Я Є нічим не обмежений і не зв’язаний тісними межами тілесного людства, і Його не можна правильно зрозуміти, виходячи зі смертних уявлень. Точний вигляд Бога не повинен мати великого значення в порівнянні з величним питанням: Що таке нескінченний Розум або божественна Любов? Хто ж це, що вимагає нашої покори? Той, Хто, говорячи мовою Св. Писання, «з волі Своєї.. діє як у небесному воїнствах, так і в живучих на землі; і немає нікого, хто міг би противитися руці Його і сказати Йому: що Ти зробив?» Жодна форма, жодна фізична комбінація не достатня, щоб уявити нескінченну Любов.
"Hear, O Israel: the Lord our God is one Lord."
The everlasting I am is not bounded nor compressed within the narrow limits of physical humanity, nor can He be understood aright through mortal concepts. The precise form of God must be of small importance in comparison with the sublime question, What is infinite Mind or divine Love?
Who is it that demands our obedience? He who, in the language of Scripture, "doeth according to His will in the army of heaven, and among the inhabitants of the earth; and none can stay His hand, or say unto Him, What doest Thou?"
No form nor physical combination is adequate to represent infinite Love.
Духовне керівництво
Подібно тому як сини Ізраїлеві були переможно проведені через Червоне Море, через похмурі приливи і відливи людського страху, — подібно тому як вони були ведені через пустелю, втомлено проходячи через нездійсненність людських надій і очікуючи обіцяну радість, — так духовна ідея поведе всі правильні бажання по їхньому шляху від почуттів до Душі, від матеріального до духовного розуміння проживання, угору, до слави, яку приготував Бог люблячим Його.
As the children of Israel were guided triumphantly through the Red Sea, the dark ebbing and flowing tides of human fear, — as they were led through the wilderness, walking wearily through the great desert of human hopes, and anticipating the promised joy, — so shall the spiritual idea guide all right desires in their passage from sense to Soul, from a material sense of existence to the spiritual, up to the glory prepared for them who love God.
Ми ходимо по силах. Усунете їх, і світобудова розсиплеться. Людське знання називає їх силами матерії, але божественна Наука повідомляє, що вони цілком належать божественному Розуму, властиві цьому Розуму, і в такий спосіб відновлює їх у їхніх законних правах.
We tread on forces. Withdraw them, and creation must collapse. Human knowledge calls them forces of matter; but divine Science declares that they belong wholly to divine Mind, are inherent in this Mind, and so restores them to their rightful home and classification.
Субстанція, сутність, першооснова — це те, що вічне й не піддане незгоді та тлінню. Істина, Життя й Любов є субстанцією, як це слово вживається у Св. Писанні (до Євреїв 11:1): «Віра ж є субстанція очікуваного, очевидність невидимого». Дух, синонім Розуму, Душі або Бога, є єдина реальна першооснова. Духовний всесвіт, включаючи індивідуальну людину, — це складносурядна ідея, що відображає божественну першооснову Духа.
Substance is that which is eternal and incapable of discord and decay. Truth, Life, and Love are substance, as the Scriptures use this word in Hebrews: "The substance of things hoped for, the evidence of things not seen." Spirit, the synonym of Mind, Soul, or God, is the only real substance. The spiritual universe, including individual man, is a compound idea, reflecting the divine substance of Spirit.
Субстанція є Дух. Усе, що ми називаємо гріхом, хворобою і смертю, це смертні вірування. Ми визначаємо матерію як оману, тому що вона є протилежністю життя, субстанції-першооснови й мудрості. Матерія, з її смертністю, не може бути субстанціальною або дійсно існуючою, якщо Дух субстанціальний і вічний. Що повинне бути для нас підставою — те, що помиляється, мінливе й умираюче, непостійне і смертне або непогрішне, незмінне й безсмертне? У Новому Завіті автор Послання до Євреїв 11:1 ясно визначає віру, як якість розуму, як «субстанцію очікуваного».
All that we term sin, sickness, and death is a mortal belief. We define matter as error, because it is the opposite of life, substance, and intelligence. Matter, with its mortality, cannot be substantial if Spirit is substantial and eternal. Which ought to be substance to us, — the erring, changing, and dying, the mutable and mortal, or the unerring, immutable, and immortal? A New Testament writer plainly describes faith, a quality of mind, as "the substance of things hoped for."
Марновірства, що поневолюють Кульгавих, глухих, німих, сліпих, хворих, хтивих і грішників я прагла врятувати від поневолення їхніми власними марновірствами і від освітніх систем «фараонів», які й нині, як у давнину, тримають дітей Ізраїлевих у неволі. Я бачила перед собою жахливу боротьбу, Червоне море й пустелю, але я йшла вперед, підтримувана вірою в Бога, уповаючи на Істину, могутню визволительку, що провела мене в країну Християнської Науки, де окови спадають і права людини стають цілком і повністю відомими і визнаними.
The lame, the deaf, the dumb, the blind, the sick, the sensual, the sinner, I wished to save from the slavery of their own beliefs and from the educational systems of the Pharaohs, who to-day, as of yore, hold the children of Israel in bondage. I saw before me the awful conflict, the Red Sea and the wilderness; but I pressed on through faith in God, trusting Truth, the strong deliverer, to guide me into the land of Christian Science, where fetters fall and the rights of man are fully known and acknowledged.
Любов наділяє красою
Бог утворює все за Своєю подобою. Життя відображається в бутті, Істина в правдивості, Бог у доброті, які обдаровують нас своїм власним спокоєм і сталістю. Любов, духмяна самовідданістю, заливає все красою і світлом. Трава під нашими ногами тихо вигукує:
«Лагідні успадковують землю». Скромна травнева квітка шле до небес свій ніжний аромат. Висока скеля дає тінь і притулок. Сонячний промінь блискає на церковній бані, заглядає в тюремну камеру, струменить у кімнату хворого, робить квітку яскравішою, надає красу пейзажу і благословляє землю. Людина, створена за Господньою подобою, відображає в собі панування Бога над усією землею. Вічно співіснуючі з Богом чоловік і жінка постійно відображують нескінченного Батька-Матір, Бога і Його славні якості.
АМІНЬ! АМІНЬ! та АМІНЬ!
God fashions all things, after His own likeness. Life is reflected in existence, Truth in truthfulness, God in goodness, which impart their own peace and permanence. Love, redolent with unselfishness, bathes all in beauty and light. The grass beneath our feet silently exclaims, "The meek shall inherit the earth." The modest arbutus sends her sweet breath to heaven. The great rock gives shadow and shelter. The sunlight glints from the church-dome, glances into the prison-cell, glides into the sick-chamber, brightens the flower, beautifies the landscape, blesses the earth. Man, made in His likeness, possesses and reflects God's dominion over all the earth. Man and woman as coexistent and eternal with God forever reflect, in glorified quality, the infinite Father-Mother God.
Щоденні обов'язки учнів Християнської Науки
Мері Бекер Едді
Кожен парафіянин нашої Церкви зобов'язаний щодня молитися так: «Най прийде Царство Твоє», нехай царство Божественної Істини, Життя і Любові оселитися в мені та видалить з мене весь гріх; і нехай Твоє Слово збагатить любов всього людства і керує ним!
Церковне керівництво, стаття VIII, розділ 4
Ні ворожнеча, ні сама по собі особиста прихильність не повинні спонукати мотиви та вчинки парафіян Матері-Церкви. У Христової Науці одна тільки Божественна Любов керує людиною; а учень Християнської Науки відображає милостиві блага Любові у викритті гріха, у справжньому братерстві, у благодійності і прощенні. Парафіяни нашої Церкви повинні щодня пильнувати і молитися про позбавлення від усякого зла, від помилкового пророкування, осуду, судження та порад, щоб не вводити інших в оману і самому не піддаватися омані.
Церковне керівництво, стаття VIII, розділ 1
Кожен парафіянин нашої Церкви зобов'язаний щоденно захищати себе від агресивних ментальних навіювань, а також не забувати і не нехтувати своїм обов'язком перед Богом, нашою Провідницею та перед всім людством. Про них судитимуть за їхніми справами - і або виправдають, або засудять.
Церковне керівництво, стаття VIII, розділ 6
Учням Християнської Науки: - Прочитайте на сторінці 442, рядок 30 у «Науці і Здоров'я» і приділяйте цьому увагу щодня.
Із "Збірника різних робіт" Мері Бекер Едді, стор. 237
Учні Християнської Науки, керуйте самі собою так, щоб зле ментальне гіпнотичне навіювання не могло завдати вам шкоди ні уві сні, ні протягом дня.
З книги «Наука та Здоров'я з ключем до Св. Письма», Мері Бекер Едді, стор. 442