Неділя 26 травня, 2024
“Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу,”
“Let every soul be subject unto the higher powers. For there is no power but of God: the powers that be are ordained of God.”
21 Із того часу Ісус став виказувати Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, і воскреснути третього дня.
22 І, набік відвівши Його, Петро став Йому докоряти й казати: Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде!
23 А Він обернувся й промовив Петрові: Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!
24 Промовив тоді Ісус учням Своїм: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною.
25 Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її.
26 Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?
21. From that time forth began Jesus to shew unto his disciples, how that he must go unto Jerusalem, and suffer many things of the elders and chief priests and scribes, and be killed, and be raised again the third day.
22. Then Peter took him, and began to rebuke him, saying, Be it far from thee, Lord: this shall not be unto thee.
23. But he turned, and said unto Peter, Get thee behind me, Satan: thou art an offence unto me: for thou savourest not the things that be of God, but those that be of men.
24. Then said Jesus unto his disciples, If any man will come after me, let him deny himself, and take up his cross, and follow me.
25. For whosoever will save his life shall lose it: and whosoever will lose his life for my sake shall find it.
26. For what is a man profited, if he shall gain the whole world, and lose his own soul? or what shall a man give in exchange for his soul?
УРОК ПРОПОВІДЬ
5 Господь то частина спадку мого та чаші моєї, Ти долю мою підпираєш!
6 Частки припали для мене в хороших місцях, і гарна для мене спадщина моя!
7 Благословляю я Господа, що радить мені, навіть ночами навчають мене мої нирки.
8 Уявляю я Господа перед собою постійно, бо Він по правиці моїй, й я не буду захитаний!
9 Через те моє серце радіє та дух веселиться, і тіло моє спочиває безпечно!
10 Бо Ти не опустиш моєї душі до шеолу, не попустиш Своєму святому побачити тління!
11 Дорогу життя Ти покажеш мені: радість велика з Тобою, завжди блаженство в правиці Твоїй!
5 The Lord is the portion of mine inheritance and of my cup: thou maintainest my lot.
6 The lines are fallen unto me in pleasant places; yea, I have a goodly heritage.
7 I will bless the Lord, who hath given me counsel: my reins also instruct me in the night seasons.
8 I have set the Lord always before me: because he is at my right hand, I shall not be moved.
9 Therefore my heart is glad, and my glory rejoiceth: my flesh also shall rest in hope.
10 For thou wilt not leave my soul in hell; neither wilt thou suffer thine Holy One to see corruption.
11 Thou wilt shew me the path of life: in thy presence is fulness of joy; at thy right hand there are pleasures for evermore.
4 І послав Яків послів перед собою до Ісава, брата свого, до землі Сеїр, до краю едомського.
7 І вернулися посли до Якова, та й сказали: Ми прийшли були до брата твого до Ісава, а він також іде назустріч тобі, і чотири сотні людей з ним.
8 І Яків сильно злякався, і був затурбований. І він поділив народ, що був з ним, і дрібну та велику худобу, і верблюди на два табори.
9 І сказав: Коли прийде Ісав до табору одного, і розіб'є його, то вціліє позосталий табір.
10 І Яків промовив: Боже батька мого Авраама, і Боже батька мого Ісака, Господи, що сказав Ти мені: Вернися до Краю свого, і до місця свого народження, і Я зроблю тобі добре.
11 Я не вартий усіх отих милостей, і всієї вірности, яку Ти чинив був Своєму рабові, бо з самою своєю палицею перейшов я був цей Йордан, а тепер я стався на два табори.
12 Збережи ж мене від руки мого брата, від руки Ісава, бо боюсь я його, щоб він не прийшов та не побив мене і матері з дітьми.
14 І він переночував там тієї ночі, і взяв із того, що під руку прийшло, дар для Ісава, брата свого:
25 І зостався Яків сам. І боровся з ним якийсь Муж, аж поки не зійшла досвітня зоря.
26 І Він побачив, що не подужає його, і доторкнувся до суглобу стегна його. І звихнувся суглоб стегна Якова, як він боровся з Ним.
27 І промовив: Пусти Мене, бо зійшла досвітня зоря. А той відказав: Не пущу Тебе, коли не поблагословиш мене.
28 І промовив до нього: Як твоє ймення? Той відказав: Яків.
29 І сказав: Не Яків буде називатися вже ймення твоє, але Ізраїль, бо ти боровся з Богом та з людьми, і подужав.
30 І запитав Яків і сказав: Скажи ж Ім'я Своє. А Той відказав: Пощо питаєш про Ймення Моє? І Він поблагословив його там.
31 І назвав Яків ім'я того місця: Пенуїл, бо бачив був Бога лицем у лице, та збереглася душа моя.
3 And Jacob sent messengers before him to Esau his brother unto the land of Seir, the country of Edom.
6 And the messengers returned to Jacob, saying, We came to thy brother Esau, and also he cometh to meet thee, and four hundred men with him.
7 Then Jacob was greatly afraid and distressed: and he divided the people that was with him, and the flocks, and herds, and the camels, into two bands;
8 And said, If Esau come to the one company, and smite it, then the other company which is left shall escape.
9 And Jacob said, O God of my father Abraham, and God of my father Isaac, the Lord which saidst unto me, Return unto thy country, and to thy kindred, and I will deal well with thee:
10 I am not worthy of the least of all the mercies, and of all the truth, which thou hast shewed unto thy servant; for with my staff I passed over this Jordan; and now I am become two bands.
11 Deliver me, I pray thee, from the hand of my brother, from the hand of Esau: for I fear him, lest he will come and smite me, and the mother with the children.
13 And he lodged there that same night; and took of that which came to his hand a present for Esau his brother;
24 And Jacob was left alone; and there wrestled a man with him until the breaking of the day.
25 And when he saw that he prevailed not against him, he touched the hollow of his thigh; and the hollow of Jacob’s thigh was out of joint, as he wrestled with him.
26 And he said, Let me go, for the day breaketh. And he said, I will not let thee go, except thou bless me.
27 And he said unto him, What is thy name? And he said, Jacob.
28 And he said, Thy name shall be called no more Jacob, but Israel: for as a prince hast thou power with God and with men, and hast prevailed.
29 And Jacob asked him, and said, Tell me, I pray thee, thy name. And he said, Wherefore is it that thou dost ask after my name? And he blessed him there.
30 And Jacob called the name of the place Peniel: for I have seen God face to face, and my life is preserved.
1 І звів Яків очі свої, та й побачив, аж ось іде Ісав, а з ним чотири сотні людей.
3 А сам пішов перед ними, і вклонився до землі сім раз, аж поки підійшов до брата свого.
4 І побіг Ісав назустріч йому, і обняв його, і впав на шию йому, і цілував його. І вони заплакали.
1 And Jacob lifted up his eyes, and looked, and, behold, Esau came, and with him four hundred men.
3 And he passed over before them, and bowed himself to the ground seven times, until he came near to his brother.
4 And Esau ran to meet him, and embraced him, and fell on his neck, and kissed him: and they wept.
22 Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя,
23 нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя!
24 Господь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію на Нього складаю!
25 Господь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його!
22 It is of the Lord’s mercies that we are not consumed, because his compassions fail not.
23 They are new every morning: great is thy faithfulness.
24 The Lord is my portion, saith my soul; therefore will I hope in him.
25 The Lord is good unto them that wait for him, to the soul that seeketh him.
1 О, всі спрагнені, йдіть до води, а ви, що не маєте срібла, ідіть, купіть живности, й їжте! І йдіть, без срібла купіть живности, і без платні вина й молока!
2 Нащо будете важити срібло за те, що не хліб, і працю вашу за те, що не ситить? Послухайте пильно Мене, й споживайте добро, і нехай розкошує у наситі ваша душа!
3 Нахиліть своє вухо, й до Мене прийдіть, послухайте, й житиме ваша душа! І з Я вами складу заповіта навіки на незмінні Давидові милості.
1 Ho, every one that thirsteth, come ye to the waters, and he that hath no money; come ye, buy, and eat; yea, come, buy wine and milk without money and without price.
2 Wherefore do ye spend money for that which is not bread? and your labour for that which satisfieth not? hearken diligently unto me, and eat ye that which is good, and let your soul delight itself in fatness.
3 Incline your ear, and come unto me: hear, and your soul shall live; and I will make an everlasting covenant with you, even the sure mercies of David.
6 Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв'язати кайдани безбожности, пута ярма розв'язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати?
7 Чи ж не це, щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного?
8 Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою!
10 і будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, тоді то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане,
11 і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають!
6 Is not this the fast that I have chosen? to loose the bands of wickedness, to undo the heavy burdens, and to let the oppressed go free, and that ye break every yoke?
7 Is it not to deal thy bread to the hungry, and that thou bring the poor that are cast out to thy house? when thou seest the naked, that thou cover him; and that thou hide not thyself from thine own flesh?
8 Then shall thy light break forth as the morning, and thine health shall spring forth speedily: and thy righteousness shall go before thee; the glory of the Lord shall be thy rereward.
10 And if thou draw out thy soul to the hungry, and satisfy the afflicted soul; then shall thy light rise in obscurity, and thy darkness be as the noonday:
11 And the Lord shall guide thee continually, and satisfy thy soul in drought, and make fat thy bones: and thou shalt be like a watered garden, and like a spring of water, whose waters fail not.
23 А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа!
23 I pray God your whole spirit and soul and body be preserved blameless unto the coming of our Lord Jesus Christ.
Душа й Дух — одне ціле
Тому що Душа й Дух — одне ціле, то Бог і Душа теж — одне ціле, і це єдине ніколи не може міститися в кінцевому розумі або кінцевому тілі. Святий Дух вічний. Ніщо, крім Духа, Душі, не може розвити Життя тому, що Дух більше всього іншого.
God and Soul are one, and this one never included in a limited mind or a limited body. Spirit is eternal, divine. Nothing but Spirit, Soul, can evolve Life, for Spirit is more than all else.
Божий Розум — це Душа людини, і він дає людині панування над усім. Людина не була створена на матеріальній основі; їй не було запропоновано коритися матеріальним законам, яких Дух ніколи не створював; її світ у духовних законах, у вищому законі Розуму.
The divine Mind is the Soul of man, and gives man dominion over all things. Man was not created from a material basis, nor bidden to obey material laws which Spirit never made; his province is in spiritual statutes, in the higher law of Mind.
Що таке «душа»
Людське мислення спотворило значення слова «душа» гіпотезою про душу, що є одночасно і злим, і добрим глуздом, що живе в матерії. Правильне значення слова душа завжди можна усвідомити собі, заміняючи його словом «Бог» у тих випадках, коли мається на увазі божественний зміст цього слова. В інших випадках уживайте слово
«почуття», і ви одержите його наукове значення. Строго говорячи, «Душа» в Християнській Науці — синонім слова Дух, або Бог; але поза Наукою душа тотожна почуттям, матеріальним відчуттям.
Human thought has adulterated the meaning of the word soul through the hypothesis that soul is both an evil and a good intelligence, resident in matter. The proper use of the word soul can always be gained by substituting the word God, where the deific meaning is required. In other cases, use the word sense, and you will have the scientific signification. As used in Christian Science, Soul is properly the synonym of Spirit, or God; but out of Science, soul is identical with sense, with material sensation.
Тіло, що не має відчуттів
Якщо правильно зрозуміти людину, то виявиться, що замість матеріального тіла, що почуває, вона має тіло, у якому немає відчуттів; і Бог, — Душа людини й усього існуючого, будучи вічним у Своїй власній індивідуальності, гармонії і Своєму безсмерті, надає людині й увічнює в ній ці якості — через Розум, а не через матерію. Єдиним виправданням того, що ми дотримуємося людських думок і відкидаємо Науку буття, є наше смертне незнання Духа, незнання, що поступається тільки розумінню божественної Науки, розумінню, завдяки якому ми входимо в царство Істини на землі й довідуємося, що Дух безмежний і найвищій за все. Дух і матерія змішуються не більш, ніж світло й темрява
Rightly understood, instead of possessing a sentient material form, man has a sensationless body; and God, the Soul of man and of all existence, being perpetual in His own individuality, harmony, and immortality, imparts and perpetuates these qualities in man, — through Mind, not matter. The only excuse for entertaining human opinions and rejecting the Science of being is our mortal ignorance of Spirit, — ignorance which yields only to the understanding of divine Science, the understanding by which we enter into the kingdom of Truth on earth and learn that Spirit is infinite and supreme. Spirit and matter no more commingle than light and darkness.
Натхненні Душею патріархи чули голос Істини й розмовляли з Богом так само свідомо, як людина розмовляє з людиною.
Боротьба Якова
Яків був один і боровся з оманою, — зі смертним уявленням, що життя, субстанція й розум перебувають у матерії з її порочними насолодами і стражданнями, — і тоді ангел, посланник Істини й Любові, з’явився йому і «уразив м’яз стегна», або силу його омани, поки він не побачив нереальності омани; зрозуміла таким шляхом Істина дала йому духовну силу в цьому Пенуелі (місці зустрічі наодинці з Богом) божественної Науки. Тоді духовний посланець сказав: «Відпусти мене, тому що зійшла зоря»; інакше кажучи: зоря Істини й Любові сходить над тобою. Але, бачачи свою оману і свою потребу в допомозі, патріарх не відпустив це чудесне світло, поки його єство не було перетворене. На запитання: «Як ім’я твоє?» — Яків негайно ж відповів, і тоді його ім’я було змінено і він був названий Ізраїль,
тому що «як князь» він здобув перемогу і знайшов «владу з Богом і з людьми». Тоді Яків запитав свого визволителя: «Скажи ім’я твоє», але на це не надійшло відповіді тому, що вісник не був тілесною істотою, але безіменним, безтілесним повідомленням божественної Любові людині, яке, говорячи словами псаломщика, відновило його Душу
— дало йому духовне розуміння буття й засудило його матеріальне розуміння. Ізраїль — нове ім’я
Так результат боротьби Якова став явним. Він переміг матеріальну оману розумінням Духу й духовної сили. Це змінило його. І його вже більше не називали Яковом, а називали Ізраїлем — князем Божим, або воїном Божим, який «боротьбою доброю… боровся (до Тимофія-2, 4:7)». Йому було призначено стати батьком усіх тих, хто через щире прагнення (серйозну боротьбу) піде за його демонстрацією влади Духу над матеріальними почуттями; і діти землі, які слідують його прикладу, будуть називатися дітьми Ізраїлевими, поки Месія не дасть їм нового імені.
The Soul-inspired patriarchs heard the voice of Truth, and talked with God as consciously as man talks with man.
Jacob was alone, wrestling with error, — struggling with a mortal sense of life, substance, and intelligence as existent in matter with its false pleasures and pains, — when an angel, a message from Truth and Love, appeared to him and smote the sinew, or strength, of his error, till he saw its unreality; and Truth, being thereby understood, gave him spiritual strength in this Peniel of divine Science. Then said the spiritual evangel: "Let me go, for the day breaketh;" that is, the light of Truth and Love dawns upon thee. But the patriarch, perceiving his error and his need of help, did not loosen his hold upon this glorious light until his nature was transformed. When Jacob was asked, "What is thy name?" he straightway answered; and then his name was changed to Israel, for "as a prince" had he prevailed and had "power with God and with men." Then Jacob questioned his deliverer, "Tell me, I pray thee, thy name;" but this appellation was withheld, for the messenger was not a corporeal being, but a nameless, incorporeal impartation of divine Love to man, which, to use the word of the Psalmist, restored his Soul, — gave him the spiritual sense of being and rebuked his material sense.
The result of Jacob's struggle thus appeared. He had conquered material error with the understanding of Spirit and of spiritual power. This changed the man. He was no longer called Jacob, but Israel, — a prince of God, or a soldier of God, who had fought a good fight. He was to become the father of those, who through earnest striving followed his demonstration of the power of Spirit over the material senses; and the children of earth who followed his example were to be called the children of Israel, until the Messiah should rename them.
Слуги й добродії
Розуміння, що Я Є є Розум і що існує тільки один Розум, або мудрість, негайно починає руйнувати помилки смертного почуття й заміщати істиною почуття безсмертного. Це розуміння робить тіло гармонічним; завдяки ньому нерви, кості, мозок і т. д. стають слугами, а не панами. Коли людина керована законом божественного Розуму, її тіло підкоряється вічному Життю, Істині й Любові. Головна помилка смертних полягає в припущенні, що людина, образ і подоба Бога, є одночасно й матерією й Духом, що вона одночасно й добра і зла.
The understanding that the Ego is Mind, and that there is but one Mind or intelligence, begins at once to destroy the errors of mortal sense and to supply the truth of immortal sense. This understanding makes the body harmonious; it makes the nerves, bones, brain, etc., servants, instead of masters. If man is governed by the law of divine Mind, his body is in submission to everlasting Life and Truth and Love. The great mistake of mortals is to suppose that man, God's image and likeness, is both matter and Spirit, both good and evil.
Свята Душа — нескінченне джерело благословень для людства, і щастя досягалося б легше й було б надійнішим, якби його шукали в Душі. Тільки піднесені радощі можуть задовольнити прагнення душі безсмертної людини. Ми не можемо обмежити щастя межами особистого почуття. Почуття не передають дійсної радості.
Перевага добра
Гарне в людських почуттях повинне переважати над поганим і духовне над тілесним — без цього ніколи не знайти щастя.
Soul has infinite resources with which to bless mankind, and happiness would be more readily attained and would be more secure in our keeping, if sought in Soul. Higher enjoyments alone can satisfy the cravings of immortal man. We cannot circumscribe happiness within the limits of personal sense. The senses confer no real enjoyment.
The good in human affections must have ascendency over the evil and the spiritual over the animal, or happiness will never be won.
Вищий закон Душі
Вище єство людини не керується нижчим, а якби це було так, то організованість мудрості стала б супротивною. Наші неправильні погляди на життя приховують вічну гармонію й породжують нещастя, на які ми ремствуємо. Від того, що смертні вірять у матеріальні закони і відкидають Науку Розуму, матеріальність не стає на перше місце, а вищий закон Душі на останнє.
The higher nature of man is not governed by the lower; if it were, the order of wisdom would be reversed. Our false views of life hide eternal harmony, and produce the ills of which we complain. Because mortals believe in material laws and reject the Science of Mind, this does not make materiality first and the superior law of Soul last.
Сонце та Душа
Спостерігаючи схід сонця, ми бачимо, що якщо вірити, що Земля обертається, у той час як Сонце нерухливе — то це буде суперечити свідченню почуттів. Так само як астрономія спростовує людське сприйняття руху в сонячній системі, так і Християнська Наука спростовує назване взаємовідношення Душі й тіла й підкоряє тіло Розуму. Це так само відноситься й до людини, смиренного служителя заспокійливого Розуму, хоча обмеженим почуттям і ввижається навпаки. Але ми цього не зрозуміємо поки будемо допускати, що Душа перебуває в тілі або розум у матерії й що людина поміщена в те, що не має тями. Душа — Дух, є Бог, незмінний і вічний; людина співіснує з Душею — Богом, і відображає Душу — Бога, тому що людина є образ Божий.
In viewing the sunrise, one finds that it contradicts the evidence before the senses to believe that the earth is in motion and the sun at rest. As astronomy reverses the human perception of the movement of the solar system, so Christian Science reverses the seeming relation of Soul and body and makes body tributary to Mind. Thus it is with man, who is but the humble servant of the restful Mind, though it seems otherwise to finite sense. But we shall never understand this while we admit that soul is in body or mind in matter, and that man is included in non-intelligence. Soul, or Spirit, is God, unchangeable and eternal; and man coexists with and reflects Soul, God, for man is God's image.
Оскільки людська думка буде переходити від однієї стадії відчуття болю або його відсутності, суму або радості, до іншої, — від страху до надії і від віри до розуміння, — зрештою видимим проявом цього стане людина, керована Душею, а не матеріальним почуттями. Відображуючи Боже керування, людина сама керує собою. Підлегла Святому Духу, людина не може перебувати під владою гріха і смерті, а це доводить марність наших матеріалістичних теорій про закони здоров’я, які нічого не варті.
АМІНЬ! АМІНЬ! та АМІНЬ!
As human thought changes from one stage to another of conscious pain and painlessness, sorrow and joy, — from fear to hope and from faith to understanding, — the visible manifestation will at last be man governed by Soul, not by material sense.
Щоденні обов'язки учнів Християнської Науки
Мері Бекер Едді
Кожен парафіянин нашої Церкви зобов'язаний щодня молитися так: «Най прийде Царство Твоє», нехай царство Божественної Істини, Життя і Любові оселитися в мені та видалить з мене весь гріх; і нехай Твоє Слово збагатить любов всього людства і керує ним!
Церковне керівництво, стаття VIII, розділ 4
Ні ворожнеча, ні сама по собі особиста прихильність не повинні спонукати мотиви та вчинки парафіян Матері-Церкви. У Христової Науці одна тільки Божественна Любов керує людиною; а учень Християнської Науки відображає милостиві блага Любові у викритті гріха, у справжньому братерстві, у благодійності і прощенні. Парафіяни нашої Церкви повинні щодня пильнувати і молитися про позбавлення від усякого зла, від помилкового пророкування, осуду, судження та порад, щоб не вводити інших в оману і самому не піддаватися омані.
Церковне керівництво, стаття VIII, розділ 1
Кожен парафіянин нашої Церкви зобов'язаний щоденно захищати себе від агресивних ментальних навіювань, а також не забувати і не нехтувати своїм обов'язком перед Богом, нашою Провідницею та перед всім людством. Про них судитимуть за їхніми справами - і або виправдають, або засудять.
Церковне керівництво, стаття VIII, розділ 6
Учням Християнської Науки: - Прочитайте на сторінці 442, рядок 30 у «Науці і Здоров'я» і приділяйте цьому увагу щодня.
Із "Збірника різних робіт" Мері Бекер Едді, стор. 237
Учні Християнської Науки, керуйте самі собою так, щоб зле ментальне гіпнотичне навіювання не могло завдати вам шкоди ні уві сні, ні протягом дня.
З книги «Наука та Здоров'я з ключем до Св. Письма», Мері Бекер Едді, стор. 442