Неділя 21 квітня, 2024
“Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє!”
“Son, thou art ever with me, and all that I have is thine.”
31 Що ж скажем на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас?
35 Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?
37 Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив.
38 Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили,
49 ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!
28 ... ми в Нім живемо, і рухаємось, і існуємо, ...
31. What shall we then say to these things? If God be for us, who can be against us?
35. Who shall separate us from the love of Christ? shall tribulation, or distress, or persecution, or famine, or nakedness, or peril, or sword?
37. Nay, in all these things we are more than conquerors through him that loved us.
38. For I am persuaded, that neither death, nor life, nor angels, nor principalities, nor powers, nor things present, nor things to come,
39. Nor height, nor depth, nor any other creature, shall be able to separate us from the love of God, which is in Christ Jesus our Lord.
28. For in him we live, and move, and have our being.
УРОК ПРОПОВІДЬ
26 І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою,
27 І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх.
28 І поблагословив їх Бог!
31 І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно!
26 And God said, Let us make man in our image, after our likeness:
27 So God created man in his own image, in the image of God created he him; male and female created he them.
28 And God blessed them,
31 And God saw every thing that he had made, and, behold, it was very good.
4 Коли бачу Твої небеса діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив,
5 то що є людина, що Ти пам'ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш?
6 А однак учинив Ти його мало меншим від Бога, і славою й величчю Ти коронуєш його!
7 Учинив Ти його володарем творива рук Своїх, все під ноги йому вмістив:
3 When I consider thy heavens, the work of thy fingers, the moon and the stars, which thou hast ordained;
4 What is man, that thou art mindful of him? and the son of man, that thou visitest him?
5 For thou hast made him a little lower than the angels, and hast crowned him with glory and honour.
6 Thou madest him to have dominion over the works of thy hands; thou hast put all things under his feet:
22 Було тоді свято Відновлення в Єрусалимі. Стояла зима.
23 А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім.
24 Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: Доки будеш тримати в непевності нас? Якщо Ти Христос, то відкрито скажи нам!
25 Відповів їм Ісус: Я вам був сказав, та не вірите ви. Ті діла,що чиню їх у Ймення Свого Отця, вони свідчать про Мене.
26 Та не вірите ви, не з Моїх бо овець ви.
27 Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть.
28 І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки.
29 Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, і вихопити ніхто їх не може Отцеві з руки.
30 Я й Отець Ми одне!
31 Знов каміння схопили юдеї, щоб укаменувати Його.
32 Відповів їм Ісус: Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, за котрий же з тих учинків хочете Мене каменувати?
33 Юдеї Йому відказали: Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати,
а за богозневагу, бо Ти, бувши людиною, за Бога Себе видаєш...
34 Відповів їм Ісус:
37 Коли Я не чиню діл Свого Отця, то не вірте Мені.
38 А коли Я чиню, то хоч ви Мені віри й не ймете, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я ув Отці!
49 Тоді знову шукали вони, щоб схопити Його, але вийшов із рук їхніх Він.
22 And it was at Jerusalem the feast of the dedication, and it was winter.
23 And Jesus walked in the temple in Solomon’s porch.
24 Then came the Jews round about him, and said unto him, How long dost thou make us to doubt? If thou be the Christ, tell us plainly.
25 Jesus answered them, I told you, and ye believed not: the works that I do in my Father’s name, they bear witness of me.
26 But ye believe not, because ye are not of my sheep, as I said unto you.
27 My sheep hear my voice, and I know them, and they follow me:
28 And I give unto them eternal life; and they shall never perish, neither shall any man pluck them out of my hand.
29 My Father, which gave them me, is greater than all; and no man is able to pluck them out of my Father’s hand.
30 I and my Father are one.
31 Then the Jews took up stones again to stone him.
32 Jesus answered them, Many good works have I shewed you from my Father; for which of those works do ye stone me?
33 The Jews answered him, saying, For a good work we stone thee not; but for blasphemy; and because that thou, being a man, makest thyself God.
34 Jesus answered them,
37 If I do not the works of my Father, believe me not.
38 But if I do, though ye believe not me, believe the works: that ye may know, and believe, that the Father is in me, and I in him.
39 Therefore they sought again to take him: but he escaped out of their hand,
9 Промовляє Ісус:
10 Чи не віруєш ти, що Я в Отці, а Отець у Мені? Слова, що Я вам говорю, говорю не від Себе, а Отець, що в Мені перебуває, Той чинить діла ті.
11 Повірте Мені, що Я в Отці, а Отець у Мені! Коли ж ні, то повірте за вчинки самі.
12 Поправді, поправді кажу вам: Хто вірує в Мене, той учинить діла, які чиню Я, і ще більші від них він учинить, бо Я йду до Отця.
13 І коли що просити ви будете в Імення Моє, те вчиню, щоб у Сині прославивсь Отець.
14 Коли будете в Мене просити чого в Моє Ймення, то вчиню.
9 Jesus saith ...
10 Believest thou not that I am in the Father, and the Father in me? the words that I speak unto you I speak not of myself: but the Father that dwelleth in me, he doeth the works.
12 Verily, verily, I say unto you, He that believeth on me, the works that I do shall he do also; and greater works than these shall he do; because I go unto my Father.
13 And whatsoever ye shall ask in my name, that will I do, that the Father may be glorified in the Son.
14 If ye shall ask any thing in my name, I will do it.
27 Peace I leave with you, my peace I give unto you: not as the world giveth, give I unto you. Let not your heart be troubled, neither let it be afraid.
1 Я правдива Виноградина, а Отець Мій Виноградар.
2 Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає, але всяку, що плід родить, обчищає її, щоб рясніше родила.
3 Через Слово, що Я вам говорив, ви вже чисті.
4 Перебувайте в Мені, а Я в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете.
5 Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви.
6 Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, і згорять.
7 Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам!
8 Отець Мій прославиться в тому, якщо рясно зародите й будете учні Мої.
9 Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в любові Моїй!
10 Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете, як і Я зберіг Заповіді Свого Отця, і перебуваю в любові Його.
11 Це Я вам говорив, щоб радість Моя була в вас, і щоб повна була ваша радість!
14 Ви друзі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідую.
1 I am the true vine, and my Father is the husbandman.
2 Every branch in me that beareth not fruit he taketh away: and every branch that beareth fruit, he purgeth it, that it may bring forth more fruit.
3 Now ye are clean through the word which I have spoken unto you.
4 Abide in me, and I in you. As the branch cannot bear fruit of itself, except it abide in the vine; no more can ye, except ye abide in me.
5 I am the vine, ye are the branches: He that abideth in me, and I in him, the same bringeth forth much fruit: for without me ye can do nothing.
6 If a man abide not in me, he is cast forth as a branch, and is withered; and men gather them, and cast them into the fire, and they are burned.
7 If ye abide in me, and my words abide in you, ye shall ask what ye will, and it shall be done unto you.
8 Herein is my Father glorified, that ye bear much fruit; so shall ye be my disciples.
9 As the Father hath loved me, so have I loved you: continue ye in my love.
10 If ye keep my commandments, ye shall abide in my love; even as I have kept my Father’s commandments, and abide in his love.
11 These things have I spoken unto you, that my joy might remain in you, and that your joy might be full.
14 Ye are my friends, if ye do whatsoever I command you.
1 По мові оцій Ісус очі Свої звів до неба й промовив:
4 Я прославив Тебе на землі, довершив Я те діло, що Ти дав Мені виконати.
5 І тепер прослав, Отче, Мене Сам у Себе тією славою, яку в Тебе Я мав, поки світ не постав.
6 Я Ім'я Твоє виявив людям, що Мені Ти із світу їх дав. Твоїми були вони, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли Твоє слово.
7 Тепер пізнали вони, що все те, що Ти Мені дав, від Тебе походить,
15 Не благаю, щоб Ти їх зо світу забрав, але щоб зберіг їх від злого.
20 Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього слова ввірують у Мене,
21 щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав.
1 These words spake Jesus, and lifted up his eyes to heaven, and said,
4 I have glorified thee on the earth: I have finished the work which thou gavest me to do.
5 And now, O Father, glorify thou me with thine own self with the glory which I had with thee before the world was.
6 I have manifested thy name unto the men which thou gavest me out of the world: thine they were, and thou gavest them me; and they have kept thy word.
7 Now they have known that all things whatsoever thou hast given me are of thee.
15 I pray not that thou shouldest take them out of the world, but that thou shouldest keep them from the evil.
20 Neither pray I for these alone, but for them also which shall believe on me through their word;
21 That they all may be one; as thou, Father, art in me, and I in thee, that they also may be one in us: that the world may believe that thou hast sent me.
Наука роз’ясняє, що існування окремо від Божества, неможливе.
Existence, separate from divinity, Science explains as impossible.
Як крапля води — одне з океаном, і промінь світла — одне із Сонцем, так Бог і людина, Батько й син — одне в бутті. У Св. Писанні сказане: «Тому що ми в Нім живемо, і рухаємося, й існуємо».
As a drop of water is one with the ocean, a ray of light one with the sun, even so God and man, Father and son, are one in being. The Scripture reads: "For in Him we live, and move, and have our being."
Бог. Великий Я Є; всевідаючий, всевидючий, вседіючий, премудрий, вселюблячий и вічний; Принцип; Розум; Душа; Дух; Життя; Істина; Любов; уся першооснова; уся мудрість.
God. The great I am; the all-knowing, all-seeing, all-acting, all-wise, all-loving, and eternal; Principle; Mind; Soul; Spirit; Life; Truth; Love; all substance; intelligence.
Плотські чинники нереальні Питання: — Що є людина?
Відповідь: — Людина не є матерія; вона не складається з мозку, крові, костей і інших матеріальних елементів. Зі Св. Писання ми довідуємося, що людина створена по образу й подобі Бога. Матерія не є цією подобою. Подоба Духа не може бути настільки несхожа з Духом. Людина духовна й досконала, і тому, що вона духовна й досконала, її потрібно так і розуміти в Християнській Науці. Людина це ідея, образ Любові; вона не є тіло. Вона
— складносурядна ідея Бога, що містить у собі всі правильні ідеї; людина — родова назва для всього, що відображає Божий образ і подобу; свідома індивідуальність людини відкривається в Науці, у якій людина є відображення Бога — Розуму, і тому вічна; людина не має розуму окремо від Бога й не має ні єдиної якості непохідної від Божества; сама по собі людина не має ні життя, ні мудрість, ні творчої сили, а духовно відображає все, що належить її Творцеві.
Question. — What is man?
Answer. — Man is not matter; he is not made up of brain, blood, bones, and other material elements. The Scriptures inform us that man is made in the image and likeness of God. Matter is not that likeness. The likeness of Spirit cannot be so unlike Spirit. Man is spiritual and perfect; and because he is spiritual and perfect, he must be so understood in Christian Science. Man is idea, the image, of Love; he is not physique. He is the compound idea of God, including all right ideas; the generic term for all that reflects God's image and likeness; the conscious identity of being as found in Science, in which man is the reflection of God, or Mind, and therefore is eternal; that which has no separate mind from God; that which has not a single quality underived from Deity; that which possesses no life, intelligence, nor creative power of his own, but reflects spiritually all that belongs to his Maker.
Вірування, що людина має існування або розум окремі від Бога, це конаюча помилка, що іде в небуття. Ісус Христос подолав цю помилку божественною Наукою й тим довів її неістотність та її небуття.
The belief that man has existence or mind separate from God is a dying error. This error Jesus met with divine Science and proved its nothingness.
Божественна єдність
СПОКУТА є наочний приклад єдності людини з Богом, завдяки якому людина відображає божественну Істину, Життя й Любов. Ісус із Назарета вчив, що людина одне ціле з Батьком, і проявляв цю єдність, і за це ми зобов’язані йому нескінченним шануванням. Його місія служила як йому самому, так і всім іншим.
Він робив справу свого життя правильно не тільки зі справедливості до самого себе, але і з милосердя до смертних — щоби показати їм, як вони повинні робити свою справу, але не для того, щоби зробити це за них або звільнити їх хоча б від найменшої відповідальності. Ісус діяв сміливо, всупереч загальновизнаному свідченню почуттів, всупереч фарисейським догматам і звичаям; і своєю зцілювальною силою він спростовував доводи всіх супротивників.
Jesus of Nazareth taught and demonstrated man's oneness with the Father, and for this we owe him endless homage. His mission was both individual and collective. He did life's work aright not only in justice to himself, but in mercy to mortals, — to show them how to do theirs, but not to do it for them nor to relieve them of a single responsibility. Jesus acted boldly, against the accredited evidence of the senses, against Pharisaical creeds and practices, and he refuted all opponents with his healing power.
Безгрішний шлях Ісуса
Ісус наполягав на заповіді «Так не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм», що можна передати в такий спосіб: Так не буде в тебе вірування, що Життя смертне; не пізнавай зла, тому, що є одне Життя, а саме — Бог, добро. Він віддавав «кесареве кесареві, а Боже Богу». Нарешті, він не поважав різні людські доктрини або теорії, але робив і говорив, спонукуваний не духами, а Духом.
Jesus urged the commandment, "Thou shalt have no other gods before me," which may be rendered: Thou shalt have no belief of Life as mortal; thou shalt not know evil, for there is one Life, — even God, good. He rendered "unto Caesar the things which are Caesar's; and unto God the things that are God's." He at last paid no homage to forms of doctrine or to theories of man, but acted and spake as he was moved, not by spirits but by Spirit.
Він учив своїх послідовників, що його релігія має божественний Принцип, який виганяє оману і зціляє як хворих, так і грішників. Він не претендував ні на розум, ні на справи, ні на життя окремі від Бога.
He taught his followers that his religion had a divine Principle, which would cast out error and heal both the sick and the sinning. He claimed no intelligence, action, nor life separate from God.
Пришестя Ісуса Назарянина ознаменувало перше століття християнської ери, але Христос не має ні початку років, ні кінця днів. Через усі покоління, і до й після християнської ери, Христос як духовна ідея — Бога — приходив із чималою мірою сили і благодаті до всіх, готовим прийняти Христа, Істину. Авраам, Яків, Мойсей і пророки побачили чудесні проблиски Месії, або Христа, що охрестив цих провидців божественним єством, сутністю Любові. Божественний образ, ідея, або Христос, був, є й завжди буде невіддільний від божественного Принципу, Бога. Ісус указав на цю єдність своєї духовної сутності з Богом так: «Перш, ніж був Авраам, я є»; «Я и Батько — одне ціле»; «Батько мій більш мене».
Єдиний Дух містить у собі всі індивідуальності. Духовна єдність
Цими словами Ісус мав на увазі не те, що чоловік Ісус був або є вічний, а те, що божественна ідея, або Христос, і була і є вічна й тому передувала Аврааму; він не прагнув сказати, що тілесний Ісус був єдиний із Батьком, але що духовна ідея, Христос, навіки перебуває в лоні Батька, Бога, звідки вона висвітлює небо й землю; він не сказав, що Батько більше, ніж Дух, який є Бог, але більше, незмірно більше, ніж Ісус у плоті, чий земний шлях був недовгий.
The advent of Jesus of Nazareth marked the first century of the Christian era, but the Christ is without beginning of years or end of days. Throughout all generations both before and after the Christian era, the Christ, as the spiritual idea, — the reflection of God, — has come with some measure of power and grace to all prepared to receive Christ, Truth. Abraham, Jacob, Moses, and the prophets caught glorious glimpses of the Messiah, or Christ, which baptized these seers in the divine nature, the essence of Love. The divine image, idea, or Christ was, is, and ever will be inseparable from the divine Principle, God. Jesus referred to this unity of his spiritual identity thus: "Before Abraham was, I am;" "I and my Father are one;" "My Father is greater than I." The one Spirit includes all identities.
By these sayings Jesus meant, not that the human Jesus was or is eternal, but that the divine idea or Christ was and is so and therefore antedated Abraham; not that the corporeal Jesus was one with the Father, but that the spiritual idea, Christ, dwells forever in the bosom of the Father, God, from which it illumines heaven and earth; not that the Father is greater than Spirit, which is God, but greater, infinitely greater, than the fleshly Jesus, whose earthly career was brief.
Бог — Розум-Прабатько
Бог, божественний Принцип людини, і людина в Божій подобі нероздільні, гармонічні і вічні. Наука буття дає правило досконалості й розкриває безсмертя. Бог і людина не одне й теж саме, але в порядку божественної Науки Бог і людина співіснують і вічні. Бог є Розум-Прабатько, а людина — духовне дитя Бога.
God, the divine Principle of man, and man in God's likeness are inseparable, harmonious, and eternal. The Science of being furnishes the rule of perfection, and brings immortality to light. God and man are not the same, but in the order of divine Science, God and man coexist and are eternal. God is the parent Mind, and man is God's spiritual offspring.
Людина відображає ідеального Бога
Щоби знайти дійсне щастя, людина повинна бути в гармонії зі своїм Принципом, божественною Любов’ю; Син повинен бути в єдності з Батьком, у згоді із Христом. У божественній Науці людина настільки ж досконала, як і Розум, що творить її. Істина буття робить людину гармонійною й безсмертною, тоді як омана смертна й негармонійна.
For true happiness, man must harmonize with his Principle, divine Love; the Son must be in accord with the Father, in conformity with Christ. According to divine Science, man is in a degree as perfect as the Mind that forms him.
Нерозривні взаємовідносини
Бог — Творець людини, і тому що божественний Принцип людини завжди досконалий, то й людина, божественна ідея або його відображення, залишається досконалою. Людина
— це вираження Божої суті.
Відносини між Богом і людиною, божественним Принципом і ідеєю, нерозривні в Науці; а Наука не знає ні відхилення від гармонії, ні [відповідно] повернення до неї, а вважає, що божественний порядок, або духовний закон, у якому Бог досконалий і все, що Він створює, досконале і вічне, залишається незмінним у нескінченності.
God is the creator of man, and, the divine Principle of man remaining perfect, the divine idea or reflection, man, remains perfect. Man is the expression of God's being.
The relations of God and man, divine Principle and idea, are indestructible in Science; and Science knows no lapse from nor return to harmony, but holds the divine order or spiritual law, in which God and all that He creates are perfect and eternal, to have remained unchanged in its eternal history.
Бог і Його образ
Єдиний Я Є, єдиний Розум або Дух, називаний Богом, — це нескінченна індивідуальність, яка утворює кожну форму й усю красу і відображає реальність і божественність в індивідуальній духовній людині й індивідуальних духовних речах.
The one Ego, the one Mind or Spirit called God, is infinite individuality, which supplies all form and comeliness and which reflects reality and divinity in individual spiritual man and things.
Бог нізащо не може наділити жодною часткою зла, а людина не володіє нічим, що не було б отримано від Бога.
God could never impart an element of evil, and man possesses nothing which he has not derived from God.
Ап. Іоанн в Об’явленні говорить нам про «нове небо й нову землю». Чи намагалися ви коли-небудь уявити собі це небо й цю землю, населену людьми, якими керує вища мудрість?
Звільнимося ж від вірування, що людина відділена від Бога й будемо коритися тільки божественному Принципу, Життю й Любові. Це є чудова відправна точка для всякого справжнього духовного росту.
АМІНЬ! АМІНЬ! та АМІНЬ!
The Revelator tells us of "a new heaven and a new earth." Have you ever pictured this heaven and earth, inhabited by beings under the control of supreme wisdom?
Let us rid ourselves of the belief that man is separated from God, and obey only the divine Principle, Life and Love. Here is the great point of departure for all true spiritual growth.
Щоденні обов'язки учнів Християнської Науки
Мері Бекер Едді
Кожен парафіянин нашої Церкви зобов'язаний щодня молитися так: «Най прийде Царство Твоє», нехай царство Божественної Істини, Життя і Любові оселитися в мені та видалить з мене весь гріх; і нехай Твоє Слово збагатить любов всього людства і керує ним!
Церковне керівництво, стаття VIII, розділ 4
Ні ворожнеча, ні сама по собі особиста прихильність не повинні спонукати мотиви та вчинки парафіян Матері-Церкви. У Христової Науці одна тільки Божественна Любов керує людиною; а учень Християнської Науки відображає милостиві блага Любові у викритті гріха, у справжньому братерстві, у благодійності і прощенні. Парафіяни нашої Церкви повинні щодня пильнувати і молитися про позбавлення від усякого зла, від помилкового пророкування, осуду, судження та порад, щоб не вводити інших в оману і самому не піддаватися омані.
Церковне керівництво, стаття VIII, розділ 1
Кожен парафіянин нашої Церкви зобов'язаний щоденно захищати себе від агресивних ментальних навіювань, а також не забувати і не нехтувати своїм обов'язком перед Богом, нашою Провідницею та перед всім людством. Про них судитимуть за їхніми справами - і або виправдають, або засудять.
Церковне керівництво, стаття VIII, розділ 6
Учням Християнської Науки: - Прочитайте на сторінці 442, рядок 30 у «Науці і Здоров'я» і приділяйте цьому увагу щодня.
Із "Збірника різних робіт" Мері Бекер Едді, стор. 237
Учні Християнської Науки, керуйте самі собою так, щоб зле ментальне гіпнотичне навіювання не могло завдати вам шкоди ні уві сні, ні протягом дня.
З книги «Наука та Здоров'я з ключем до Св. Письма», Мері Бекер Едді, стор. 442