Неділя 14 липня, 2024
““Шукайте добра, а не зла, щоб вам жити, і буде із вами Господь, Бог Саваот, так, як кажете ви.””
“Seek good, and not evil, that ye may live: and so the Lord, the God of hosts, shall be with you.”
1 Заміри серця належать людині, та від Господа відповідь язика.
2 Всі дороги людини чисті в очах її, та зважує душі Господь.
3 Поклади свої чини на Господа, і будуть поставлені міцно думки твої.
5 Огида для Господа всякий бундючний, ручуся: не буде такий без вини!
6 Провина викуплюється через милість та правду, і страх Господній відводить від злого.
17 Путь справедливих ухилятись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоронює.
1. The preparations of the heart in man, and the answer of the tongue, is from the Lord.
2. All the ways of a man are clean in his own eyes; but the Lord weigheth the spirits.
3. Commit thy works unto the Lord, and thy thoughts shall be established.
5. Every one that is proud in heart is an abomination to the Lord: though hand join in hand, he shall not be unpunished.
6. By mercy and truth iniquity is purged: and by the fear of the Lord men depart from evil.
17. The highway of the upright is to depart from evil: he that keepeth his way preserveth his soul.
УРОК ПРОПОВІДЬ
14 і впокоряться люди Мої, що над ними кличеться Ім'я Моє, і помоляться, і будуть шукати Ім'я Мого, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я вислухаю з небес, і прощу їхній гріх, та й вилікую їхній Край!
14 If my people, which are called by my name, shall humble themselves, and pray, and seek my face, and turn from their wicked ways; then will I hear from heaven, and will forgive their sin, and will heal their land.
1 Йосія був віку восьми літ, коли він зацарював.
2 І робив він угодне в Господніх очах, і ходив дорогами свого батька Давида, і не вступався ані праворуч, ані ліворуч.
3 І восьмого року царювання свого, бувши ще юнаком, розпочав він звертатися до Бога батька свого Давида, а дванадцятого року розпочав очищати Юду та Єрусалим від пагірків, і Астарт, і бовванів різаних та литих.
4 І порозбивали перед ним Ваалові жертівники, а стовпи сонця, що були на них, він повирубував, а Астарти, і боввани різані та литі поламав і розтер ...
5 і очистив Юдею та Єрусалим.
8 А вісімнадцятого року царювання його, по очищенні Краю та Божого дому, послав він щоб направити дім Господа, Бога його.
14 А коли вони виймали срібло, принесене до Господнього дому, священик Хілкійя знайшов книгу Господнього Закону, даного через Мойсея.
18 І доніс писар Шафан цареві, говорячи: Священик Хілкійя дав мені книгу. І Шафан перечитав з неї перед царем.
19 І сталося, як цар почув слова книги Закону, то роздер свої шати...
21 Ідіть, зверніться до Господа про мене та про позосталих в Ізраїлі та в Юдеї, про слова цієї книги, що знайдена. Великий бо гнів Господній, що вилився на нас за те, що батьки наші це дотримували Господнього слова, щоб робити все, як написано в цій книзі.
22 І пішов Хілкійя та ті, кому звелів цар, до пророчиці Хулди. , а вона сиділа в Єрусалимі на Новому Місті, і говорили до неї про це.
23 А вона сказала до них:
26 А Юдиному цареві, що послав вас звернутися до Господа, скажете йому так: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про ті слова, які ти чув:
27 За те, що зм'якло твоє серце, і ти впокорився перед лицем Бога свого, коли ти почув слова Його на це місце та на мешканців його, і ти впокорився перед лицем Моїм, і роздер свої шати та плакав перед Моїм лицем, то Я також почув, говорить Господь.
29 А цар послав, і зібрав усіх старших Юдеї та Єрусалиму.
30 І ввійшов до Господнього дому цар, і кожен муж Юдеї, і мешканці Єрусалиму, і священики, і Левити, і ввесь народ від великого й аж до малого, і він прочитав уголос слова книги Заповіту, знайденої в Господньому домі.
31 І став цар на своєму місці, і склав заповіта перед Господнім лицем, щоб ходити за Господом та додержувати заповіді Його, і свідчення Його, і устави Його всім серцем своїм та всім життям своїм, щоб виконувати слова того заповіту, що написані в тій книзі.
32 І наставив він кожного, хто знаходився в Єрусалимі та в Веніямині, до того. І мешканці Єрусалиму робили за заповітом Бога, Бога своїх батьків.
33 І Йосія повикидав усі поганські гидоти з усіх країв, що в Ізраїлевих синів, і змусив кожного, хто знаходився в Ізраїлі, служити Господеві, їхньому Богові. За всіх днів його вони не відступали від Господа, Бога своїх батьків.
1 Josiah was eight years old when he began to reign,
2 And he did that which was right in the sight of the Lord, and walked in the ways of David his father,
8 Now in the eighteenth year of his reign, when he had purged the land, and the house, he sent ... to repair the house of the Lord his God.
14 Hilkiah the priest found a book of the law of the Lord given by Moses.
15 And Hilkiah answered and said to Shaphan the scribe, I have found the book of the law in the house of the Lord. And Hilkiah delivered the book to Shaphan.
16 And Shaphan carried the book to the king,
19 And it came to pass, when the king had heard the words of the law, that he rent his clothes.
22 And Hilkiah, and they that the king had appointed, went to Huldah the prophetess,
23 And she answered them,
26 And as for the king of Judah, who sent you to inquire of the Lord, so shall ye say unto him, Thus saith the Lord God of Israel concerning the words which thou hast heard;
27 Because thine heart was tender, and thou didst humble thyself before God, when thou heardest his words against this place, and against the inhabitants thereof, and humbledst thyself before me, and didst rend thy clothes, and weep before me; I have even heard thee also, saith the Lord.
29 Then the king sent and gathered together all the elders of Judah and Jerusalem.
30 And the king went up into the house of the Lord, ... and he read in their ears all the words of the book of the covenant that was found in the house of the Lord.
31 And the king stood in his place, and made a covenant before the Lord, to walk after the Lord, and to keep his commandments, and his testimonies, and his statutes, with all his heart, and with all his soul, to perform the words of the covenant which are written in this book.
32 And he caused all that were present in Jerusalem and Benjamin to stand to it. And the inhabitants of Jerusalem did according to the covenant of God, the God of their fathers.
33 And all his days they departed not from following the Lord, the God of their fathers.
1 Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей,
2 за царів та за всіх, хто при владі, щоб могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості.
3 Бо це добре й приємне Спасителеві нашому Богові,
4 що хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди.
5 Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус,
1 I exhort therefore, that, first of all, supplications, prayers, intercessions, and giving of thanks, be made for all men;
2 For kings, and for all that are in authority; that we may lead a quiet and peaceable life in all godliness and honesty.
3 For this is good and acceptable in the sight of God our Saviour;
4 Who will have all men to be saved, and to come unto the knowledge of the truth.
5 For there is one God, and one mediator between God and men, the man Christ Jesus;
17 Із того часу Ісус розпочав проповідувати й промовляти: Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!
17 From that time Jesus began to preach, and to say, Repent: for the kingdom of heaven is at hand.
5 А як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!
6 А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.
7 А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани, бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє велемовство.
8 Отож, не вподобляйтеся їм, бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання!
5 And when thou prayest, thou shalt not be as the hypocrites are: for they love to pray standing in the synagogues and in the corners of the streets, that they may be seen of men. Verily I say unto you, They have their reward.
6 But thou, when thou prayest, enter into thy closet, and when thou hast shut thy door, pray to thy Father which is in secret; and thy Father which seeth in secret shall reward thee openly.
7 But when ye pray, use not vain repetitions, as the heathen do: for they think that they shall be heard for their much speaking.
8 Be not ye therefore like unto them: for your Father knoweth what things ye have need of, before ye ask him.
1 Отож, відкладіть усяку злобу, і всякий підступ, і лицемірство, і заздрість, і всякі обмови,
2 і, немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасіння,
3 якщо ви спробували, що добрий Господь.
4 Приступайте до Нього, до Каменя живого, дорогоцінного, що відкинули люди Його, але вибрав Бог.
5 І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб приносити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа.
11 Благаю вас, любі, як приходьків та подорожніх, щоб ви здержувались від тілесних пожадливостей, що воюють проти душі.
12 Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, славили Бога в день відвідання.
15 Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували неуцтво нерозумних людей,
16 як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття лихого, але як раби Божі.
25 Ви бо були як ті вівці заблукані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ.
1 Wherefore laying aside all malice, and all guile, and hypocrisies, and envies, and all evil speakings,
2 As newborn babes, desire the sincere milk of the word, that ye may grow thereby:
3 If so be ye have tasted that the Lord is gracious.
4 To whom coming, as unto a living stone, disallowed indeed of men, but chosen of God, and precious,
5 Ye also, as lively stones, are built up a spiritual house, an holy priesthood, to offer up spiritual sacrifices, acceptable to God by Jesus Christ.
11 Dearly beloved, I beseech you as strangers and pilgrims, abstain from fleshly lusts, which war against the soul;
12 Having your conversation honest among the Gentiles: that, whereas they speak against you as evildoers, they may by your good works, which they shall behold, glorify God in the day of visitation.
15 For so is the will of God, that with well doing ye may put to silence the ignorance of foolish men:
16 As free, and not using your liberty for a cloke of maliciousness, but as the servants of God.
25 For ye were as sheep going astray; but are now returned unto the Shepherd and Bishop of your souls.
10 Упокоріться перед Господнім лицем, і Він вас підійме!
10 Humble yourselves in the sight of the Lord, and he shall lift you up.
Людина підпорядкована Богу, Духу, і нічому іншому.
Man is tributary to God, Spirit, and to nothing else.
Людина відображає нескінченність, і це відображення — є дійсна ідея Бога.
Бог виражає в людині нескінченну ідею, яка вічно розвивається, шириться й піднімається все вище і вище, маючи безмежну основу.
Man reflects infinity, and this reflection is the true idea of God.
God expresses in man the infinite idea forever developing itself, broadening and rising higher and higher from a boundless basis.
Відтоді, як авторкою була відкрита могутність Істини, що проявляються в лікуванні, як хвороб, так і гріха, її система була повністю випробувана й не ошукала очікувань; однак, щоби досягти висот Християнської Науки, люди повинні жити в слухняності її божественному Принципу. Щоби розвилася повна міць цієї Науки, розлад тілесних почуттів мусить поступитися гармонії почуття духовного, подібно тому, як сольфеджіо виправляє фальшиві ноти й надає акордам приємне озвучення.
...to reach the heights of Christian Science, man must live in obedience to its divine Principle. To develop the full might of this Science, the discords of corporeal sense must yield to the harmony of spiritual sense, even as the science of music corrects false tones and gives sweet concord to sound.
Поки серце далеке від божественної Істини й Любові, ми не можемо приховати невдячності нашого даремного життя.
Ефективні прохання
Більш за все ми потребуємо молитви гарячого бажання рости в благодаті — молитви, вираженої в терпінні, лагідності, любові й добрих справах. Дотримувати заповідей нашого Вчителя й дотримуватися його прикладу — це наш справжній обов’язок щодо Нього і єдиний переконливий доказ нашої подяки за все, що Він зробив. Одного зовнішнього поклоніння, самого по собі, недостатньо, щоби виразити щиру, серцеву подяку, тому що він сказав: «Якщо любите мене, дотримуйтесь моїх заповідей».
Звичне внутрішнє зусилля бути завжди добрим і праведним, — це і є безперестанна молитва. Мотиви такої молитви позначаються принесеними нею благословеннями, — благословеннями, які, навіть якщо ми про них і не говоримо, все-таки свідчать, що ми гідні бути спільниками Любові.
While the heart is far from divine Truth and Love, we cannot conceal the ingratitude of barren lives.
What we most need is the prayer of fervent desire for growth in grace, expressed in patience, meekness, love, and good deeds. To keep the commandments of our Master and follow his example, is our proper debt to him and the only worthy evidence of our gratitude for all that he has done. Outward worship is not of itself sufficient to express loyal and heartfelt gratitude, since he has said: "If ye love me, keep my commandments."
The habitual struggle to be always good is unceasing prayer. Its motives are made manifest in the blessings they bring, — blessings which, even if not acknowledged in audible words, attest our worthiness to be partakers of Love.
Небезпека молитви вимовленої вголос
Лицемірство пагубне для віри. Багатослівна молитва може створити спокійне почуття самовиправдання, незважаючи на те, що вона робить грішника лицеміром. Ми ніколи не повинні втрачати віри в чесних серцем, але мало надії для тих, хто тільки зрідка стає віч- на-віч зі своїми пороками, та ще й намагається їх приховати.
Hypocrisy is fatal to religion.
A wordy prayer may afford a quiet sense of self-justification, though it makes the sinner a hypocrite. We never need to despair of an honest heart; but there is little hope for those who come only spasmodically face to face with their wickedness and then seek to hide it.
Прагнення й любов
Що сказати про людину, зовні хоча й ревну й богомольну, але в якій немає чистоти і, отже, немає щирості? Якби вона досягала висоти у своїй молитві, не було б підстави судити її. Якщо ми почуваємо прагнення, смиренність, дяку й любов, виражені нашими словами, — це Бог прийме, але буде мудро не намагатися обманювати самих себе або інших, «тому що немає нічого таємного, що не відкрилося б». Сповідання й молитви вголос в одному відношенні подібні милосердю — вони «покривають безліч гріхів».
Якими б палкими словами не виражалася молитва про смиренність, вона не завжди означає бажання смиренності. Якщо ми відвертаємося від жебраків, ми не гідні одержати нагороду від Того, Хто благословляє жебраків. Ми зізнаємося в тому, що в нас дуже зле серце і просимо вивести його на чисту воду, але чи не знаємо ми вже про це серце більше, ніж ми готові відкрити своїм близьким?
Випробовувати серце
Нам потрібно перевіряти себе і знати, які прихильності й наміри наших сердець, тому, що тільки у такий спосіб ми довідаємося, які ми є в дійсності.
If a man, though apparently fervent and prayerful, is impure and therefore insincere, what must be the comment upon him? If he reached the loftiness of his prayer, there would be no occasion for comment. If we feel the aspiration, humility, gratitude, and love which our words express, — this God accepts; and it is wise not to try to deceive ourselves or others, for "there is nothing covered that shall not be revealed."
We should examine ourselves and learn what is the affection and purpose of the heart, for in this way only can we learn what we honestly are.
Самозречення, через яке ми віддаємо все заради Істини, або Христа, у нашій боротьбі проти омани, є правилом Християнської Науки.
Self-abnegation, by which we lay down all for Truth, or Christ, in our warfare against error, is a rule in Christian Science.
Духовне святилище
«Ти ж, коли молишся, увійди в кімнату твою, і, зачинивши двері твої, помолись Батькові твоєму, який потай; і Батько твій, що бачить таємне, вшанує тебе відкрито». Так говорив Ісус. Кімната символізує вівтар Духа, двері якого закриваються перед гріховним почуттям, але впускають Істину, Життя й Любов. Закрита для омани, вона відкрита для Істини, і навпаки. Батько, «який потай», не видимий для фізичних почуттів, але Він знає все і вшановує згідно з намірами, а не згідно зі словами. Щоби проникнути в серце молитви, двері почуттів, котрі завжди помиляються, повинні бути закриті. Вуста повинні бути німі й матеріалізм безмовний щоби людина могла спілкуватися з Духом, божественним Принципом, Любов’ю, який повністю знищує всяку оману.
Діюча молитва
Щоби правильно молитися, ми повинні ввійти в молитовну кімнату свою й зачинити двері. Ми повинні зімкнути вуста і змусити матеріальні почуття змовкнути. У тихому святилищі гарячого благання ми повинні заперечувати гріх і затверджувати все-буття Бога. Ми повинні вирішитися взяти свій хрест і із чесним серцем піти вперед, щоб, молитовно працюючи й пильнуючи, знайти мудрість, Істину й Любов.
"When thou prayest, enter into thy closet, and, when thou hast shut thy door, pray to thy Father
which is in secret; and thy Father, which seeth in secret, shall reward thee openly."
So spake Jesus. The closet typifies the sanctuary of Spirit, the door of which shuts out sinful sense but lets in Truth, Life, and Love. Closed to error, it is open to Truth, and vice versa. The Father in secret is unseen to the physical senses, but He knows all things and rewards according to motives, not according to speech. To enter into the heart of prayer, the door of the erring senses must be closed. Lips must be mute and materialism silent, that man may have audience with Spirit, the divine Principle, Love, which destroys all error.
In order to pray aright, we must enter into the closet and shut the door. We must close the lips and silence the material senses. In the quiet sanctuary of earnest longings, we must deny sin and plead God's allness. We must resolve to take up the cross, and go forth with honest hearts to work and watch for wisdom, Truth, and Love.
Просування вперед через жертви
Під впливом Християнства люди природно відвертаються від матерії і звертаються до Духа, як квітка від темряви повертається до світла. І тоді людина осягає те, чого «не бачило… око, і не чуло вухо». Апостол Павло й Апостол Іоанн ясно розуміли, що подібно тому як смертна людина досягає мирських почестей лише шляхом жертв, так і небесні блага вона знаходить тільки відмовившись від усього мирського. Нехай не буде в неї нічого загального з людиною, поглиненою мирськими пристрастями, спонуканнями й цілями. Не судіть про просування Християнської Науки в майбутньому по вже пройденому нею шляху, щоби вам самим не виявитися засудженими за те, що ви не зробили першого кроку.
Paul and John had a clear apprehension that, as mortal man achieves no worldly honors except by sacrifice, so he must gain heavenly riches by forsaking all worldliness. Then he will have nothing in common with the worldling's affections, motives, and aims. Judge not the future advancement of Christian Science by the steps already taken, lest you yourself be condemned for failing to take the first step.
Сутність усякого поклоніння — це відображення й демонстрація божественної Любові, зцілення від хвороби і знищення гріха. Наш Учитель сказав: «Якщо любите мене, дотримуйтесь моїх заповідей».
The substance of all devotion is the reflection and demonstration of divine Love, healing sickness and destroying sin. Our Master said, "If ye love me, keep my commandments."
Любити Бога вище всього
Якщо ми прагнемо іти слідом за Христом, Істиною, ми повинні йти шляхом, призначеним Богом. Ісус сказав: «Віруючий у мене справи, які творю я, і він створить». Той, хто прагне досягти джерела і знайти божественні ліки від усіх хвороб, не повинен намагатися піднятися до висот Науки якоюсь іншою дорогою. Уся природа вчить Божій любові до людини, але людина не зможе полюбити Бога сильніше всього і присвятити всі свої прихильності духовному, доки вона любить матеріальне або покладається на нього більше, ніж на духовне.
Ми повинні відмовитися від матеріальних принципів, незважаючи на те, що вони визнані віддавна, якщо ми прагнемо знайти в Христі свого єдиного Спасителя. Великий зцілитель смертного розуму зціляє й тіла — і зціляє їх не частково, а повністю.
Ви можете [прямо] зараз знайти мету й мотив, щоби жити праведно. Маючи такий намір, ви вступаєте на правильний шлях. Ви почали з таблиці множення Християнської Науки, і ніщо, крім невірних намірів, не може перешкодити вашому просуванню. Якщо мотиви вашої духовної роботи й молитви правильні, Батько ваш відкриє вам шлях. «Хто ж збив вас зі шляху й перешкодив вам бути слухняними істині?» (До галатів 5:7)
If we wish to follow Christ, Truth, it must be in the way of God's appointing. Jesus said, "He that believeth on me, the works that I do shall he do also." He, who would reach the source and find the divine remedy for every ill, must not try to climb the hill of Science by some other road. All nature teaches God's love to man, but man cannot love God supremely and set his whole affections on spiritual things, while loving the material or trusting in it more than in the spiritual.
We must forsake the foundation of material systems, however time-honored, if we would gain the Christ as our only Saviour. Not partially, but fully, the great healer of mortal mind is the healer of the body.
The purpose and motive to live aright can be gained now. This point won, you have started as you should. You have begun at the numeration-table of Christian Science, and nothing but wrong intention can hinder your advancement. Working and praying with true motives, your Father will open the way. "Who did hinder you, that ye should not obey the truth?"
Сіль землі
Учні Христової Науки займають у цей час те місце, про яке говорив Ісус своїм учням, сказавши: «Ви — сіль землі». «Ви — світло для світу. Не може сховатися місто, що існує на верховині гори». Пильнуймо, працюймо і молімося, щоб ця сіль не втратила своєї солоності, щоб це світло не було приховане, а сяяло і струменіло у полуденній славі.
АМІНЬ! АМІНЬ! та АМІНЬ!
A Christian Scientist occupies the place at this period of which Jesus spoke to his disciples, when he said: "Ye are the salt of the earth." "Ye are the light of the world. A city that is set on an hill cannot be hid." Let us watch, work, and pray that this salt lose not its saltness, and that this light be not hid, but radiate and glow into noontide glory.
Щоденні обов'язки учнів Християнської Науки
Мері Бекер Едді
Кожен парафіянин нашої Церкви зобов'язаний щодня молитися так: «Най прийде Царство Твоє», нехай царство Божественної Істини, Життя і Любові оселитися в мені та видалить з мене весь гріх; і нехай Твоє Слово збагатить любов всього людства і керує ним!
Церковне керівництво, стаття VIII, розділ 4
Ні ворожнеча, ні сама по собі особиста прихильність не повинні спонукати мотиви та вчинки парафіян Матері-Церкви. У Христової Науці одна тільки Божественна Любов керує людиною; а учень Християнської Науки відображає милостиві блага Любові у викритті гріха, у справжньому братерстві, у благодійності і прощенні. Парафіяни нашої Церкви повинні щодня пильнувати і молитися про позбавлення від усякого зла, від помилкового пророкування, осуду, судження та порад, щоб не вводити інших в оману і самому не піддаватися омані.
Церковне керівництво, стаття VIII, розділ 1
Кожен парафіянин нашої Церкви зобов'язаний щоденно захищати себе від агресивних ментальних навіювань, а також не забувати і не нехтувати своїм обов'язком перед Богом, нашою Провідницею та перед всім людством. Про них судитимуть за їхніми справами - і або виправдають, або засудять.
Церковне керівництво, стаття VIII, розділ 6
Учням Християнської Науки: - Прочитайте на сторінці 442, рядок 30 у «Науці і Здоров'я» і приділяйте цьому увагу щодня.
Із "Збірника різних робіт" Мері Бекер Едді, стор. 237
Учні Християнської Науки, керуйте самі собою так, щоб зле ментальне гіпнотичне навіювання не могло завдати вам шкоди ні уві сні, ні протягом дня.
З книги «Наука та Здоров'я з ключем до Св. Письма», Мері Бекер Едді, стор. 442